Лавар Мама Літанович тратить час
Почали гукати Лавара Маму Літановича коли лягали до сну. Малювали особливим чином, не хотів присутній люд, відвідуючі скотину мимоволі тратили час насосом помпуючи отвір, який ніяк не хотів роздуватись і відкриватись. Жалоба над всім лісом пронеслась жовтою луною, я навіть не зрозумів заячого погляду у лівий бік від сірого вуса, коли Пігмаліон Ваша зламав його зайцю наполовину у битві за бетерабу, так вони називали сімдесят дев*ять відсотків Мами Літановича жирного тіла.
Колись народ був не той, що зараз, Евразія співаючи, плаче. Всі тихо, мирно крали у колгоспі і ніхто нікому навіть блядью не дарував слова.От, побілив паралель сінусних відхиленнь і воля. Підеш на річку, трава рожева, річка в небо втікає дрібними каяками і тетраідрами, шевелиться і поштує тіло, пульсували очі, якщо відчинені повіки, сниться Лавар Мама і відважно гонить хмари в вуха, бо там сірку ніхто і не думав чистити ватними тампонами на довгій пластмасовій паличці з місцевого магазину товарів домашнього вжитку. Коли маєш дисконтну картку, можна відчутно зберегти купюри національного банку номіналами у двадцять чотири і три-три, сімдесят і нольвісім-сто. Віримо!
Відро Мами Літановича літало і влетіло в Либідине лібідо. Ха, як довго всі сміялись і з чудесним задором ніг літали навколо і намагались відштовхнути себе чим далі. Приємно пахло димом індійської ароматичної палички, стояв сніг (один був з білим ковпачком на якому був одягнутий жовтий новорічний бант), лежав ноутбук. Пальці ходуном літали по клавіатурі чудесним чином. Чудеса зазнали змін після якоїсь події, яку було важко згадати Лавару Мамі.
На вулиці спокійно, сонячно, свіжо, літає дим та гази, дух міста навкруги обіймав, пестив нас. Дімка дурак йшов не туди, де був магазиновий поліс, загубився, звонив аж. Перелякався і не розумів куди потрапив, поки його виймали з берега, по лизьким кам*яним секціям з восьми, дванадцяти канатів. Відро Мами Літановича нарешті покинуло вилітати з Либідного лібіда і стало спокійніше, навіть ковдра почала обігрівати, але компанія швидко її замінила на фірмову новозеландську безрукавку у чорно-червону клітинку з шерсті незбираної лами. Паличка одимлювала останні пахощі в насичене ароматами повітря кімнати, поглинаючої дивний образ, який мерзне незрозуміло від чого. Скинулись черевички і задвенкотів скайп, на що було прореаговано і відведено на відповідний ярус дій і процедур корпуса цільового егоцентру. Віявилось, медики вітчизни у роки конструктивізації-еутопульпації СРСр УСОуН ППс України здійснили винахід по протоколу №35674 від 14 серпня 2007р., який стосується передоходів самоцвітучих еліксотронних батончиків з цукором до розряду засекречено. Психів хватає, тому Лавара Маму Літановича попросили вийти для огляду на предмет корективів та фауни давніх епох. Його особливо цікавили єноти, що з давніх давен водяться на попіздільдщинах до цього часу. Кожна комариха знає єнотів і кожен комар собачій пілістрі не підточить.
Колись народ був не той, що зараз, Евразія співаючи, плаче. Всі тихо, мирно крали у колгоспі і ніхто нікому навіть блядью не дарував слова.От, побілив паралель сінусних відхиленнь і воля. Підеш на річку, трава рожева, річка в небо втікає дрібними каяками і тетраідрами, шевелиться і поштує тіло, пульсували очі, якщо відчинені повіки, сниться Лавар Мама і відважно гонить хмари в вуха, бо там сірку ніхто і не думав чистити ватними тампонами на довгій пластмасовій паличці з місцевого магазину товарів домашнього вжитку. Коли маєш дисконтну картку, можна відчутно зберегти купюри національного банку номіналами у двадцять чотири і три-три, сімдесят і нольвісім-сто. Віримо!
Відро Мами Літановича літало і влетіло в Либідине лібідо. Ха, як довго всі сміялись і з чудесним задором ніг літали навколо і намагались відштовхнути себе чим далі. Приємно пахло димом індійської ароматичної палички, стояв сніг (один був з білим ковпачком на якому був одягнутий жовтий новорічний бант), лежав ноутбук. Пальці ходуном літали по клавіатурі чудесним чином. Чудеса зазнали змін після якоїсь події, яку було важко згадати Лавару Мамі.
На вулиці спокійно, сонячно, свіжо, літає дим та гази, дух міста навкруги обіймав, пестив нас. Дімка дурак йшов не туди, де був магазиновий поліс, загубився, звонив аж. Перелякався і не розумів куди потрапив, поки його виймали з берега, по лизьким кам*яним секціям з восьми, дванадцяти канатів. Відро Мами Літановича нарешті покинуло вилітати з Либідного лібіда і стало спокійніше, навіть ковдра почала обігрівати, але компанія швидко її замінила на фірмову новозеландську безрукавку у чорно-червону клітинку з шерсті незбираної лами. Паличка одимлювала останні пахощі в насичене ароматами повітря кімнати, поглинаючої дивний образ, який мерзне незрозуміло від чого. Скинулись черевички і задвенкотів скайп, на що було прореаговано і відведено на відповідний ярус дій і процедур корпуса цільового егоцентру. Віявилось, медики вітчизни у роки конструктивізації-еутопульпації СРСр УСОуН ППс України здійснили винахід по протоколу №35674 від 14 серпня 2007р., який стосується передоходів самоцвітучих еліксотронних батончиків з цукором до розряду засекречено. Психів хватає, тому Лавара Маму Літановича попросили вийти для огляду на предмет корективів та фауни давніх епох. Його особливо цікавили єноти, що з давніх давен водяться на попіздільдщинах до цього часу. Кожна комариха знає єнотів і кожен комар собачій пілістрі не підточить.