(no subject)

[pirhospr]

і знову про пусте. мої листи - повітря
не в сенсі кисню, радше порожнечі
чи простору для руху, радше втечі
не голосіння, радше все ж субтитри

цей простір стає важчим за каміння
живе здається мертвим і зворотньо
бо надто зайвого, тож в натовпі самотньо
йдеш до ріки по голоси коріння

шепочуть: вийшли з вод - до них ідете
згадай про теплий затишок утроби
де набував окреслення особи
яку плекатимете доки не минете

щербаті спогадів далеких монументи
б’ють звідусіль судинні барабани
і вже виношують свої підступні плани
змій пуповини і павук плаценти

і все що буде далі - неважливо
тому що тут закладено дорогу
тут всесвіт для творця лишив вимогу
тут неймовірне робиться можливим

із книг, жінок та міст плестИмеш долю
ковтнеш і радості, і перехилиш смутку
аж раптом десь колись на дні маршрутки
прокинешся й попросишся на волю

і лагідний творець в мить нагадає
про теплі води, де ніхто не мучить
де крутиш змію голову й павучу
пащеку рвеш від краю і до краю

великі води. води нескінченні.
пливу - не знаю берега й не бачу
весь час у кепа прошу вітру й вдачі
щоб вберегти всі душі нерожденні