(no subject)

May 14, 2017 18:00



Металевий запах від води
В гумові заброди тягне литки.
Залишати вранішні сліди
на траві примарні і невидкі.

Вся твоя неоковирна путь -
Необачне Господове слово.
Трави пригинаються й встають.
Хто їх сіяв, хто посіє знову?

Біля ніг тінь сірого бровка
Самурай останній в цих теренах.
Вірність і слухняність в ДНК.
Недолугість і звитяга в генах.

В очереті труться карасі
Як і рік тому, як в мезозої.
В досконалій первісній красі
Припиняєш чутись сиротою.

В росах бачиш хмари і птахів.
Більше ранком смертному не треба.
Йдеш собі, як всміхнений Сізіф.
Ніби по воді. Неначе в небо.

poems_ua

Previous post Next post
Up