Підсумки вересня
Тут мала бути картинка наступного старшого аркана Таро. Але це фотографія Харкова.
Підсумки починаю робити з початку місяця.
Чесно кажучи, дуже важкий місяць. Дуже.
Обстріли.
Зараз 24.09.24.
Важке фото з Харкова.
27.09. 24
Кривий Ріг
В мене пропало бажання читати та писати у ЖЖ. Більше уваги приділяю вивченню мови.
Втомилася, бо часу на відпочинок не вистачає. Треба вчитися та працювати. Згадую Алісу Льюїса Керолла
"Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше!"
Пишу усе підряд, що згадую. Звучить фоном пісня"Relax, take it easy"
Пісні 15 років. Тобто мені було 25. Я стрибала як метелик по життю, шукала кохання свого життя.
Працювала, вчилася. А не усе це лайно, що роблять росіяни зараз.
А зараз фоном звучить "I remember when I lost my mind..."
Воплі Відоплясова:
-Попросила, щоб мені допомогли купити принтер, бо треба багато друкувати. Чоловік, що допомогав, питає:"А як твої справи з документами? Ти ж розумієш, що коли закінчиться війна, то ти тут не зможеш залишитися?"
Я щось почала з посмішкою відповідати.
А сама про себе думаю:"Чоловіче, а коли війна закінчиться? Ти знаєш? Я - ні. Й чому ти вирішив, що залишитися тут - то мрія мого життя? Я жила в своїй країні, у своєму будинку, зі своєю мовою та громадянством. В мене все було."
Взагалі, міркувала ще в Криму, що батьки переїдуть до Одеси, а мої діти підуть до тієї школи, де сама вчилася малою. Й буду возити малих до Одеси, як мене возили. Але щось пішло не туди. Крімнаш, намкріш.
Але ж треба підвести підсумки. Бо місяць вже пройшов.
Що змогла:
-забрала документи із школи, що дало мені можливість вчитися на курсах
-пішла на курси санітарок
-працюю
-доньку відвела у перший український клас та у другий італійський
-записала на малу малювання
-ще й записала на йогу(записала, але група маленька- дай Боже, будуть працювати)
Не змогла:
- записалася на італійську В1, але часу та можливості відвідувати не буде. Подивимося.
- маму записала на А1, але вона відмовилася від занять, бо школа малої(й українська, й італійська, та ще малювання з майбутньою йогою - на мамі)("Катя, ти знущаєшся наді мною? Куди мені ще мова?"
І все. Більше новин немає. Ніяких. Не гарних, не поганих. Що зараз теж непогано.
Втомилася від біганини. Не все розумію на заняттях(чесно кажучи розумію через раз, але мову можна учити все життя, а освіту, хоч якусь треба мати місцеву)
А, ще.
Марію повела на йогу.
Перше заняття, як знайомство.
Й ми, батьки, мали можливість поспілкуватися між собою.
Чомусь почалась розмова про ім'я. Хто як кого назвав та чому. Яке ім'я подобається, яке не дуже.
Ну і я ж полізла зі своєю красою. Кажу:"Ой, а мого начальника звати Бруно. Як Джордано Бруно"
Сиділа вчителька, якась мама та й чиясь бабуся. Вони на мене дивляться з подивом. По очах я розумію, що вони не в темі. Бабуся каже:"Це відомий італійський журналіст?"
Я:"Ееее, ну практично..."
Більше розмовляйте з італійцями. Й сміх, й гріх.
Цікаво на заняттях з санітарії. Розумію не усе, але теж, як на мене, гарна мовна практика.
Нам розповіли про гігієну та які є види відходів, як їх сортувати.
Розбираємо етику догляду за людьми. Нам дають завдання.У групі ми маємо вирішити, як виїти з проблемних ситуацій.
Дні дуже швидко минають. Бах - вже вересень пройшов.
Мама каже, що так і життя пройде - не побачиш.
Знову обстріли по Одесі.
Їздили за документами. Дуже багато російської мови. Усюди. До нас в вагоні аридовбалася жінка з дівчинкою.
"Мая дєвачка услішала, чьто ваша гаваріт на рускам. Можно Оні вместє поіграют?"
Знаючи свою, яка до чужих ставиться з підозрою( яка мати, така й дитина)питаю:"Хочешь?"
У відповідь звісно - ні.
Потім чую. "Ета украінці. Ані нє хатят с намі гаваріть"
Кажу мамі"Скільки разів просила перейти на українську?"
От тепер їмо це лайно. Що кожна ... вважає нормальним причепитися до незнайомої людини зі своїм "абщєнієм"
А чє такова?
Заблукали у метро. Сіли не на ту лінію. Я злякалася,бігаю по вагону. Італійською звертаюся до чоловіка. Він мені російською відповідає:"А куда вы ехали?"
Грузин.
"Я ненавижу русских. Они везде приносят смерть".
Допоміг нам пересісти у потрібний потяг.
Взагалі зараз мене дуже напружує саме звук російської мови. Саме звук. Я можу спокійно читати російську. Але звуки мови від незнайомих... Та в голові лунає - атеншен - attenzione!!!- увага -потенційна загроза!!!
Але, навіть, коли цей хлопець до нас звернувся з допомогою - я злякалася.
Click to viewЙ усі відео недоступні.
"Как харашо в стране савєтскай жіть"
Погляд - один в один мій.