Мукачево
Що залишиться після нас, як пам'ять для наших дітей?
Наша музика.
Музика, яка надихає та підтримує. Яка дарує сили, натхнення та бажання жити та йти далі.
Click to viewДесь на набережній в Мукачеві,
там де душу виймає сакура
Влаштував би собі побачення із собою з вісімдесятих я
І спитав би у себе хлопчика,
що побачив мене дорослого
Чи хотів би він стати голосом покоління тих, кому болить?
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім’я своє
Тим ким я був, тим я і є.
Тим ким я був…
Десь у Львові на Драгоманова в паралельному з нами просторі
Побалакав би під каштанами із собою із дев’яностих я
І спитав би у того підлітка шо на мене спідлоба дивиться
Чи хотів би він стати дзеркалом покоління тих, кому болить?
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім’я своє
Тим ким я був, тим я і є.
Тим ким я був…
Десь у скверику на Подолі я, видно здалека сяйво місячне
Сів би випити під магнолію із собою десь із двохтисячних
спитав би себе натхненного, що не дуже уважно слухає,
Чи хотів би він стати пам’яттю покоління тих, кому болить?
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім’я своє
Тим ким я був, тим я і є.
Тим ким я був, тим я і є.
Покоління тих, кому болить
Тих, хто не мовчить
Ми не хочем ніколи існувати без імені
Ми не хочем ніколи засинати у камені
Ми нікому не будем віддавати ім’я своє
Ті ким були, ті ми і є.
Ті ким були, тими і є.
Ті ким були, ті ми і є.
Ті ким були, тими і є.