Можна сказати, що з першого разу я закохався в нього. Пам*ятаю чітко ті враження, коли я вперше йшов його кам*яними вулицями. Було враження, що я знімаюсь в кіно, граю роль творчого героя, який блукає старим містом і шукає натхнення серед вікової архітектури, нерівної гарячої від сонця бруківки, випадкових перехожих...І чітко згадую, як я легко віддався цій грі і отримував від цього справжню естетичну насолоду. Я не знав як називаються всі ці архітектурні пам*ятки, собори і решта будівель. Тоді мене це не цікавило, я точно знав що це Львів, який чекав мене, а я чекав зустрічі з ним...
Він мене вів своїми лабіринтами і кожен крок, кожне перехрестя вулиць мене дивувало і манило все більше і більше. Тоді я відчув вперше любов до міста - любов до Львова. Було таке враження, що я з ним говорив і він зі мною у відповідь, що він манить мене своєю містичністю і я його у відповідь...