Напевне вона чула, як у сусідній кімнаті
Грає Шопен. Грає і плаче, у нього сьогодні був сумний день.
До такого весняного вечора пасує ноктюрн №1.
Один на
Один.
Вона думала: «Де ж мені знайти таку зелену сукню, щоб здивувати його?»
Останнім часом він зовсім мовчазний. У нього очі тануть, як крига.
Вода стікає по щоках так, як зараз за вікном по корі дерева.
Кап-кап
Капелюшок біля входу похнюпився і чекає на тепло.
Зайти б до нього, ледь чутно причинити двері, покласти свої теплі долоні
На ці білі неспокійні пальці, на ці біло-чорні клавіші. Сказати «Ш-шшш, шшшш, тихо-тихо».
Жаль тільки, що у неї немає сусідньої кімнати.
З Днем Народження. Ти найкращий мій друг.