Спогад №3. Свято повноліття.
********На свій День народження 18 років я вперше спробувала екстазі. Здається білі конверти, чи мерседеси, вже не пам*ятаю. Нікол и не забуду, як ми спустилися у 44 (там була СССР паті) і я побачила величезні карі очі піонерки Анни у червоній краватці. Враховуючи обставини, вони здались мені настільки прекрасними, що я одразу ж їй про це сказала, причому, мабуть, разів з вісім за годину.
Той вечір запам*ятався мені виключною "чистотою експерименту". Адже я не очікувала, як саме буду відчувати себе - я просто повністю віддалась тому позитиву, що повільно приходив від кінчиків пальців до серця.
Зазначу, що все ж таки, варто було його контролювати, бо вранці я прокинулвсь у ліжку з дівчиною. Хоча ні секунди про це не пожалкувала.
І ще одне - після мого повноліття я навчилася слухати дерева. Не говорити з ними, ні. До цього я ще не готова. Проте я їх чую, і дуже хочу, щоб вони чули мене. І це ніяк напевне не пов*язано з моїм психоактивним досвідом.
Той вечір запам*ятався мені виключною "чистотою експерименту". Адже я не очікувала, як саме буду відчувати себе - я просто повністю віддалась тому позитиву, що повільно приходив від кінчиків пальців до серця.
Зазначу, що все ж таки, варто було його контролювати, бо вранці я прокинулвсь у ліжку з дівчиною. Хоча ні секунди про це не пожалкувала.
І ще одне - після мого повноліття я навчилася слухати дерева. Не говорити з ними, ні. До цього я ще не готова. Проте я їх чую, і дуже хочу, щоб вони чули мене. І це ніяк напевне не пов*язано з моїм психоактивним досвідом.