В селі Малий Букрин Миронівського району, що на Київщині, намагаються закрити середню школу. І це далеко не єдиний випадок свавілля з боку владних структур.
Малобукринська школа не дуже велика. Порівняно з міськими школами 16 дітей - це мізер. Але на теренах України є школи ще менші: 5-7 дітей. Таких учбових закладів в сільській місцевості надзвичайно багато. Їх спільні риси незалежно від регіону - мала кількість учнів, віддаленість від великих населених пунктів, погані дороги, ще гірше, ніж дороги, фінансування, незадовільний стан технічних приміщень. Проте це УКРАЇНСЬКІ школи, в яких навчаються УКРАЇНСЬКІ діти. В основній масі проблем цих шкіл винна держава в особі її представників на місцях (районного, обласного чиновництва, і т.д.).
І от в нетрях Міністерства Освіти (в чиновницьких головах) майнула думка про оптимізацію шкільного процесу в Україні. Був спущений відповідний циркуляр і хвацьке чиновництво на місцях кинулося ревно його виконувати. Дооптимізувалися до того, що тисячі дітей вимушені добиратися часто десятки кілометрів до нового місця навчання. Під різними приводами закриті СОТНІ шкіл. Державні функціонери, як відомо, є неперевершеними майстрами демагогії. Тому в хід іде все: від нічим не підкріплених обіцянок до відвертої брехні та залякування батьків та вчителів.
Всі принади цієї «оптимізації» Малобукринська школа відчула, як то кажуть, на власній шкурі. Чотири рази за літо проводилися збори батьків та вчителів з метою закриття школи. Були висказані просто-таки чарівні аргументи: що діти в сусідньому селі (за 17 кілометрів) будуть мати кращий рівень освіти, кращі умови навчання і багато-багато цукерок. А якщо батьки не погодяться на закриття школи, то замість солодкого пряника отримають переведення дітей на індивідуальну форму навчання (біс його знає, що воно таке, але батьки лякаються),обріжуть фінансування школи, закриють їдальню.
Чиновниками була проведена титанічна робота: були індивідуально оброблені всі до одного батьки, всі вчителі і всі депутати Малобукринської сільради. І моторні хлопці з РайВНО частково добилися свого: частина батьків піддалася на провокацію і віддала-таки дітей в іншу школу. Ідальню закрили, позбавивши дітей шкільного (передбаченого державою!) харчування.
Оскільки перемога району була неповною, чиновництво не збирається здаватися. Чекається ряд перевірок (пожежники, СЕС), які мають доконати школу.
Місцеві жителі мають підозру, що будова школи, допоміжні споруди і один гектар землі під усим цим дуже комусь впали в око, раз районні чиновники так завзято намагаються «оптимізувати» дану школу.
Незважаючи на те, що президент Ющенко божився, мовляв, школи закривати не будуть, і Юля Володимирівна б’є себе косою в груди, що жодної школи не буде закрито, в Україні іде масове знищення сільських учбових закладів. І яскравим прикладом є ситуація з Малобукринською школою.
Ми не в змозі протистояти війні проти українських шкіл (нас дуже мало). Ми закликаємо всіх небайдужих українців, всю українську спільноту допомогти нам захистити нашу школу.
http://io.ua/s36125