Dragonfly
к слову
Попрыгунья Стрекоза
Лето красное пропела;
Оглянуться не успела,
Как зима катит в глаза.
Помертвело чисто поле;
Нет уж дней тех светлых боле,
Как под каждым ей листком
Был готов и стол, и дом.
Все прошло: с зимой холодной
Нужда, голод настает;
Стрекоза уж не поет:
И кому же в ум пойдет
На желудок петь голодный!
Злой тоской удручена,
К Муравью ползет она:
«Не оставь меня, кум милый!
Дай ты мне собраться с силой
И до вешних только дней
Прокорми и обогрей!» -
«Кумушка, мне странно это:
Да работала ль ты в лето?» -
Говорит ей Муравей.
«До того ль, голубчик, было?
В мягких муравах у нас
Песни, резвость всякий час,
Так, что голову вскружило». -
«А, так ты...» - «Я без души
Лето целое все пела». -
«Ты все пела? это дело:
Так поди же, попляши!»
так от.
в мій ботсад-на-підвіконні сьогодні залетіло нло щось страшне
велика, шумна, перелякана (не знаю, хто більше - я чи вона) - літала і літала, а я боялась і боялась (ну боюсь я крупних комах. до озноба боюсь)
по всій кухні шуршала своїми кришталевими крильцями, шукала вихід, чіпляла павутину, ховалась під листям
напевно, у них малюнок крила як у нас - вушної раковини чи подушечок пальців
відбивала сонце своїми візерунками
(це 100%!)
а потім прийшла смілива-негидлива Марта, зловила її акуратно і попозувала
тут вона какбе каже нам "прєвєд, зємлянє!"
і полетіла. класно їй.
і ще. якщо ви не бачили фільм Dragonfly, подивіться, не пошкодуєте.