комісія, ауу!
От ви, я впевнена, не раз фшутку порівнювали когось з кроликами в плані ..в етом самом плані, правда ж? )
А ви хоч раз бачили, ЯК вони це роблять?
Гуляли ми у вихідні сусідським городом разом із сусідкою, яка розводить цих самих кроликів. Гарненькі вони у неї, не надто крупні, завжди молоді - рано помирають, да :), приємні кольори і помірна пухнастість, є навіть кілька альбіносів - білих червонооких - переважно кролиць.
Гуляли ми, гуляли, петрушечку щипали собі на супчик, новий сарай дивились, вдихали вечірній аромат догораючої тирси і всяких гілок, заглядали в клітки до кроликів, гладили, милувались і годували їх травичкою. А сусідка возьмі і скажи „А хоч покажу?” „Ухти, ніколи не бачила”, киває і дістає молоду кролицю з одної клітки і несе в іншу, до кроля (від якого перед тим вийняла його постійну „женчіну”) „А ця?” - питаю про постійну „Та вони вже місяць разом сидять, хай погуляє :)”
Ой, рібята, що вам сказати.. це була ціла вистава з багаторазовим обнюхуванням, багаторазовим облизуванням, багаторазовим гучним тупцянням задніми лапами і приглушеним меканням (дада, вони ще і звуки якісь видають!), багаторазовим крутінням хвостом перед носом, вискакуванням з-під, коли вже от-от, тіканням по колу, яке нас вже до головокружіння доводило, багаторазовим недо і стільки ж разовим такі да..
І все це в ритмі навіть швидшому за відбійний молоток впродовж майже години - більше ми вже не могли ггг - з рідкими перервами на пожувати травички, попити водички, передихнути. „І скільки вони так можуть?” „Та поки я кролицю не заберу!” „Що отак і цейво весь час?!” „Та! А ти як думала? :)” „Цілий місяць???” „Ну!”
Тим часом в гостях у кроля вже була третя „коханка”, поки „жена” нюхала сіно на даху їхньої клітки )
Не знаю, як там почуваються кролиці, але для кроля це, надо сказать, величезний труд, да.
Першу він, бідолашний, десь півгодини ловив і так і не зловив, бо у неї це було вперше.
При чому з його різкого пружинячого підскакування в кінці навіть здається, що бідному кролику це все ще і не надто приємно. Прям взгруснулось даже.
Але насміялись ми, канєшна :)
а тепер вопріс
оскільки Яромир аж підскакував і візжал від захоплення, дивлячись на маленьких пухнастих звіряток, я сільно і серйозно задумалась над тим, щоби заімєть якусь відносно бізабідну декоративну домашню тваринку типу кролика чи морської свинки.
кіт/собака - це, звісно, було б краще, але я ще морально не готова до масштабів їхнього члєноврєдітєльства, драних меблів (ще і не наших) стін (теж не наших), всюдисущої шерсті, туалету в туалеті чи вигулювання і прочіх прєлєстєй.
тому, любі друзі, розкажіть мені, бубласка, може ви чи ваші знайомі мали/маєте щось таке невеличке і гарне в клітці, з якої можна час від часу діставати потягати за хвоста? як воно таке тримати? особливо мене цікавить аромасторона цього діла ггг. хочеться мед ложкою, да щоб і пухнасто, і не пахло.
в общім, направте мене на путь істінний :) дякую.
А ви хоч раз бачили, ЯК вони це роблять?
Гуляли ми у вихідні сусідським городом разом із сусідкою, яка розводить цих самих кроликів. Гарненькі вони у неї, не надто крупні, завжди молоді - рано помирають, да :), приємні кольори і помірна пухнастість, є навіть кілька альбіносів - білих червонооких - переважно кролиць.
Гуляли ми, гуляли, петрушечку щипали собі на супчик, новий сарай дивились, вдихали вечірній аромат догораючої тирси і всяких гілок, заглядали в клітки до кроликів, гладили, милувались і годували їх травичкою. А сусідка возьмі і скажи „А хоч покажу?” „Ухти, ніколи не бачила”, киває і дістає молоду кролицю з одної клітки і несе в іншу, до кроля (від якого перед тим вийняла його постійну „женчіну”) „А ця?” - питаю про постійну „Та вони вже місяць разом сидять, хай погуляє :)”
Ой, рібята, що вам сказати.. це була ціла вистава з багаторазовим обнюхуванням, багаторазовим облизуванням, багаторазовим гучним тупцянням задніми лапами і приглушеним меканням (дада, вони ще і звуки якісь видають!), багаторазовим крутінням хвостом перед носом, вискакуванням з-під, коли вже от-от, тіканням по колу, яке нас вже до головокружіння доводило, багаторазовим недо і стільки ж разовим такі да..
І все це в ритмі навіть швидшому за відбійний молоток впродовж майже години - більше ми вже не могли ггг - з рідкими перервами на пожувати травички, попити водички, передихнути. „І скільки вони так можуть?” „Та поки я кролицю не заберу!” „Що отак і цейво весь час?!” „Та! А ти як думала? :)” „Цілий місяць???” „Ну!”
Тим часом в гостях у кроля вже була третя „коханка”, поки „жена” нюхала сіно на даху їхньої клітки )
Не знаю, як там почуваються кролиці, але для кроля це, надо сказать, величезний труд, да.
Першу він, бідолашний, десь півгодини ловив і так і не зловив, бо у неї це було вперше.
При чому з його різкого пружинячого підскакування в кінці навіть здається, що бідному кролику це все ще і не надто приємно. Прям взгруснулось даже.
Але насміялись ми, канєшна :)
а тепер вопріс
оскільки Яромир аж підскакував і візжал від захоплення, дивлячись на маленьких пухнастих звіряток, я сільно і серйозно задумалась над тим, щоби заімєть якусь відносно бізабідну декоративну домашню тваринку типу кролика чи морської свинки.
кіт/собака - це, звісно, було б краще, але я ще морально не готова до масштабів їхнього члєноврєдітєльства, драних меблів (ще і не наших) стін (теж не наших), всюдисущої шерсті, туалету в туалеті чи вигулювання і прочіх прєлєстєй.
тому, любі друзі, розкажіть мені, бубласка, може ви чи ваші знайомі мали/маєте щось таке невеличке і гарне в клітці, з якої можна час від часу діставати потягати за хвоста? як воно таке тримати? особливо мене цікавить аромасторона цього діла ггг. хочеться мед ложкою, да щоб і пухнасто, і не пахло.
в общім, направте мене на путь істінний :) дякую.