Лики нового року ][ Views of the New Year
Зима цього року видалася несхожою на жодну іншу. Її кидає то в жар, то в холод, наче хвору на свинний грип. А новий рік і взагалі порадував осіннім теплом і легким дощиком. В результаті знайти сніг на висотах до... скажімо, 1300 метрів було взагалі неможливо, а від 1300 був радше тонесенький сніговий пледик, ніж справжня метрова цілина, як рік тому. Лише дякувати цьому нам не довелося витрачати сили на пошиття снігоступів :), а отже і на тягання їх за собою.
Оце вид на Синяк із хребта. За день до того нам дещо не пощастило із погодою і ми не знайшли в тумані дороги на нього. Блукали жерепом, продиралися крізь нього і втрачали багато сил. Коли було почало темніти, вирішили повернутися і ночувати на полонині між Синяком і Хомяком. Зранку, коли розвиднілося, зрозуміли, що до вершини не дійшли зовсім трішки. А якби не втратили стежку, то й початковий план із ночівлею за Синяком і наступним спуском в Буковель був би можливим :).
1.
Ранок порадував безхмарним небом і далеким видом. Це було справжнім сюрпризом після тижня низьких хмар і туману.
2.
А день до того природа влаштувала справжній софтбокс, сонце ледь проглядувалося крізь хмари і лише розсіяне крізь них світло підігрівало надію таки підкорити Синяк.
3.
Не вийшло, і не шкода. От дивіться які види відкрилися з хребта:
4.
Чомусь виходить, що пишу про події нового року у зворотньому порядку :). Перед Синяком і Хомяком були в КОзьмещику, звідки робили вилазки на Говерлу і Петрос
5.
На одній з полонин, де нема хатинок, бачили досить велику компанію лижників. Усі вони були у обладнанні та обмундируванні двадцяти-тридцятирічної давнини, від чого виникло стійке відчуття, що якимось чином потрапив у машину часу і перенісся у минуле століття. Для мене так і залишилося секретом, що вони там робили. Багато з них і на лижах ледь трималися.
6.
Зліт на Петрос пройшов у суцільному тумані. Велике спасибі тим, хто вирубав такі зручні сходи. І великі вибачення тим, хто йшов за нами. Було дуже кльово зїжджати тими сходами на дупі :)
7.
А коли спустилися із Петросу, то на мить виглнуло сонечко, підсвітивши ялинки
8.
І наостанок панорама з видом на Петрос. Ну, "на Петрос" це дуже голосно сказано, влучніше буде "вид на туман над Петросом"
9.
Оце вид на Синяк із хребта. За день до того нам дещо не пощастило із погодою і ми не знайшли в тумані дороги на нього. Блукали жерепом, продиралися крізь нього і втрачали багато сил. Коли було почало темніти, вирішили повернутися і ночувати на полонині між Синяком і Хомяком. Зранку, коли розвиднілося, зрозуміли, що до вершини не дійшли зовсім трішки. А якби не втратили стежку, то й початковий план із ночівлею за Синяком і наступним спуском в Буковель був би можливим :).
1.
Ранок порадував безхмарним небом і далеким видом. Це було справжнім сюрпризом після тижня низьких хмар і туману.
2.
А день до того природа влаштувала справжній софтбокс, сонце ледь проглядувалося крізь хмари і лише розсіяне крізь них світло підігрівало надію таки підкорити Синяк.
3.
Не вийшло, і не шкода. От дивіться які види відкрилися з хребта:
4.
Чомусь виходить, що пишу про події нового року у зворотньому порядку :). Перед Синяком і Хомяком були в КОзьмещику, звідки робили вилазки на Говерлу і Петрос
5.
На одній з полонин, де нема хатинок, бачили досить велику компанію лижників. Усі вони були у обладнанні та обмундируванні двадцяти-тридцятирічної давнини, від чого виникло стійке відчуття, що якимось чином потрапив у машину часу і перенісся у минуле століття. Для мене так і залишилося секретом, що вони там робили. Багато з них і на лижах ледь трималися.
6.
Зліт на Петрос пройшов у суцільному тумані. Велике спасибі тим, хто вирубав такі зручні сходи. І великі вибачення тим, хто йшов за нами. Було дуже кльово зїжджати тими сходами на дупі :)
7.
А коли спустилися із Петросу, то на мить виглнуло сонечко, підсвітивши ялинки
8.
І наостанок панорама з видом на Петрос. Ну, "на Петрос" це дуже голосно сказано, влучніше буде "вид на туман над Петросом"
9.