молекула, що возомніла себе королєвой
Знаєш, щоразу, коли я отак забиваюся в куточок на день-два, не виходжу з дому, не мию волосся, не беру слухавку, відчуваючи складнощі у спілкуванні з людьми аудіально і візуально, коли я розчинена, стерта, опала і безтілесна, я думаю, що цей черговий crash - не випадковість. Просто ти знову, дівчинко, замовила надто високі обороти, затіяла небезпечну гру, надумала тягатися з тими, з ким тобі не під силу. Зрозуміло що рано чи пізно маховик тебе знесе, відрізавши пальці, і відкине щосили в куток, де ти шмякнешся, сповзеш по стіні і ще кілька днів лежатимеш безславною ганчіркою. Так і треба тобі, мала. Не твій левел, не твій.