Петриківку знищили?
Колектив фабрики "Дружба"
Нарешті про Петриківку заговорили, але «по-чорному». Проте, як зараз модно говорити: «навіть чорний піар - це все ж таки піар…»
Така величезна інформаційна хвиля накрила Петриківку, що це просто таки небачене чудо! Останній раз так піарили Петриківку, коли тут стався випадок в районній лікарні з халатністю лікарів. Але цей «вибух» значно більший за розміром та інформаційним значенням. Десятки всеукраїнських видань за честь мали розмістити у себе на сайті цю звістку - «Петриківський розпис знищено!», декілька всеукраїнських каналів вислали сюди спецкореспондентів, щоб ексклюзивно отримати інформацію від очевидців та представників влади, а «5 кнал» навіть запросив експерта для розмови. Це ж просто вибух в умах українців! Її знищили, «петриківки» більше немає! Але це не для петриківчан. Мало хто з місцевих жителів знає, що ж на справді сталося в Петриківці, для них що з десять років тому, що зараз - фабрики не існує. Десять років тому фабрика припинила своє існування, від тоді всі про неї забули, тільки деякі істинні патріоти сподівалися на її відродження, типу «Дружба» - Фенікс.
Але не так сталося, як гадалося. Злісні варвари розпиляли морально застаріле обладнання 70х років давно покинутої і нікому непотрібної фабрики та здали на металобрухт для отримання грошей на політичні цілі невідомого чиновника. Ось такі страсті розгорілися в унікальному осередку народної творчості - Петриківці.
Але на справді нічого ж такого страшного й не сталося. Подивіться на це зі сторони. Фабрика і справді колись була дуже прибуткова та відома на весь світ. Вона розпочала свою діяльність на початку 70-их під керівництвом Василя Соколенка, саме цей час відзначається напливом молодих та талановитих майстрів, що відродили традицію «петриківку» після багаторічних пошуків нових форм та видів розпису у різних сферах. Саме в той час фабрику обладнали за останнім словом техніки 70х років, спеціальними верстатами, та іншим необхідним обладнанням, для виробництва деревяних виробів (дощечок, тарілок, шкатулок і т.п.) та подальшого розпису майстрами вручну. Хоч виробництво заготовок і було поставлене на конвеєр, але розписували майстри все самостійно! Мало хто знає, але на цій же фабриці виготовляли не тільки сувенірну продукцію, а й випускали речі більш вжиткового характеру - постільні набори, вишиті сорочки, інше вбрання. Але цей факт чомусь забутий зараз.
Так йшли роки розквіту фабрики, але потім розвалився, соррі, розпався Радянський Союз, та разом з ним зникло і фінансування фабрики. А коли ситуація в країні трошки покращилася, то про фабрику просто не згадали. Так вона й залишилася, забута й покинута, на довгі десять років, аж до сьогодні.
Фабрика сьогодні
Потрібно зрозуміти, що фабрика сьогодні - це не дуже перспективна річ, адже, щоб вона приносила славу і гонорари майстрам, її спочатку потрібно модернізувати, поновити фінансування зі сторони держави чи спонсорів. Останніх не так легко й заманити, бо, напевне, є на те свої причини. Тому так і вирішили теперішні власники цієї фабрики - розпиляти й здати. Тепер від неї хоч якийсь прибуток (а власником цієї фабрики не є держава, це приватна власність - шо хочу то й дєлаю!)
Хочу вам сказати по секрету, що петреківчанам і без фабрики живеться непогано сьогодні (ну звісно тим, хто задіяний в петриківському розписі). Осередки розпису тут залишилися, та ба, навіть відроджуються. За останній рік в Петриківці відчинив свої двері відвідувачам музей етнографії селища, де в повному об’ємі представлена експозиція петриківського розпису від витоків і до сьогодення. Тут же, в селищі, працює дитяча художня школа. У нас є Будинок творчості, де також викладають розпис. Також в петриківському ПТУ №79 є профіль «декоративне малювання». На території Петриківки створено декілька приватних садиб пов’язаних з мистецтвом «петриківки», у межах району відроджується «зелений» туризм. Ще декілька років тому в Петриківці започаткували щорічний фестиваль "Петриківський дивоцвіт". І головне - тут функціонує головний Центр народного мистецтва «Петриківка», де виробництво петриківської сувенірної продукції не зупинялося від часів її заснування. Тут працюють 40 видатних майстрів цього мистецтва. Тому сказати, шо петриківку знищили, язик не повертається.
Хочу зробити невеличкий висновок. Петриківка не вмерла, вона була завжди - і в часи панування на території України татарських завойовників, і під час першої і другої світових війн, і при Сталіні, і Горбачові, вона була, її підтримували, фінансували. Але сьогодні петриківка просто ІСНУЄ. І це сумна правда. А знаєте чому? Бо без шанобливого ставлення до культури свого народу істинна культура просто зникає. Подумайте про це у вільний час.