Остап Вишня - 2

May 02, 2008 13:16

Утащил у novoross-73.
http://novoross-73.livejournal.com/27061.html#cutid1:

ТРИДЦЯТЬ СРIБНИХ
(Iсторична розвiдка)

I

Був колись, як ви знаете, недоброї, бородатої пам'яті, професор Грушевський.

Вiн науковими своiми розвiдками остаточно й переконливо довiв, що ота мавпа, вiд якої, за Дарвiном, пiшла людина, - так мавпа та була з українцiв.

I що ви гадаете, i могло буть, бо при розкопках недалечко од piчки Ворскли було, як каже професор Грушевський, знайдено двi волосини - одна жовта, а друга блакитна. Так жовта волосина - з правого в тої мавпи вуха, а блакитна - з лiвого.

Проти фактiв не попреш.

- А що ж уже говорити про скiфiв, половцiв, татар i т. д.? - гостро науково запитуе професор Грушевський.

- Вони теж були украiнськi!

У скiфської кам'яної баби, як тiльки придивишся, ви побачите в руках копистку, а в половецької - праника.

А на їxнїx стойбищах знаходять силу черепiв: то скiфсько-українскi баби на базарах глечиками бились.

Щодо татар, то тут уже нiякiсiнького сумнiву нема.

Чингис-хан - вiн так тiльки писався, а насправдi це був Чингисович-Ханенко, вiд якого ото й пiшли київськi магнати Ханенки.

Хан Батий - це Кiндрат Батийчук, що проживав на Батиевiй гopi, а потiм ото помандрував до татар, де й заханував...

I так аж до Київської Pyci, коли вже навить горобцi i тi цвiрiнькали по-українському.

Наука - вона наука.

I коли скажете тепер послiдовникам Грушевського, що Київська Русь була праматiр'ю й колискою трьох братнiх народів i їxнix культур: росiйського, українського й бiлоруського, вони вам одразу:

- А двi волосини бiля Ворскли - жовта й блакитна?

- А копистка й праник у сiфсько-половецьких бабiв?!

- А черепки?!

- А Чингисович-Ханенко й Батийчук?!

- А горобцi?!

Отака їхня icтopiя... Древня. Старовинна.

II

Грушевський з бородою, чи борода з Грушевським, заiсторичились i в icтopiї України новiтнiх часiв...

Як тiльки ото 1917 року зацентрорадились, навкруги бороди Грушевського зосередилися панки та полупанки, якi остаточно вiдшлiфували своє, хочете кредо, хочете гасло, що з того часу правило й править їм у життi за слiпучий провiдний маяк.

Кредо те (чи гасло) складаеться з двох, сказати б, частин:

1. Кому?

2. За скiльки?

«Кому» - це в подалышй icтopiї вiдомо.

«За скiльки» - тут icтopичнi данi остаточно не виясненi, бо не завжди можна зiбрати документи. Один з послiдовникiв Грушевського, з яким погодилися вci, розв'язав цю справу емпiричним способом, а саме:

- Iуда, - каже, - продешевив, а ми будемо так. Скiльки дадуть, але не дешевше тридцяти срiбних!

I пiшло.

Центральна рада, не вiдклаладаючи справи в довгу шухляду, одразу продала Украiну нiмцям. Це, як ви знаете, було 1918 року.

Нiмцi Украiну купили, а саму Центральну раду перепродали "гетьмановi" Скоропадському.

Украiнський народ замахнувся, i Скоропадський скоро впав.

Як Пилип з конопель, вискочила на короткий час директорiя, ота сама, що:

У вагонi директорiя,

Пiд вагоном територiя.

За нею iз неi ж виткнувся Симон Петлюра...

Часу i в директорiї з Петлюрою, чи в Петлюри з директорiєю було вже й дуже небагато, бо народ швидко пiдходив, а проте й за цей короткий час устигли вони продатися аж тричi: перше - Пiлсудському, друге - Антантi i трете - бiлогвардiйському генераловi Денiкiну.

Хотiли продатися й бiлогвардiйському генераловi Врангелю, та не встигли, - Врангель уже був у Чорному мopi, а директорiя з Петлюрою, чи Петлюра з директоpieєю вмiли плавати тiльки по сухому...

Вигнав народ з територiї директорiю, i Денiкiна вигнав, i Врангеля...

Одне слово, витурив i продавцiв i покупцiв...

Тодi вже на численних чужих територiях на poзi столичних i не столичних улиць можна було бачити послiдовникiв Грушевського, що вигукували:

- Україна! Продається Україна! Можна всю! Можна вроздрiб! Дешево! Kyпiть, ваша екселенцiя!

- Скiльки хочете? - запитувала екселенція.

- Скiльки дасте!

III

Перед Великою Вiтчизняною вiйною у фашистсько-гестапiвськіх iнкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерiвських гадюченят, що порозлазилися переважно на захiдних землях радянської України, засновуючи там своi «самостiйнi дiрки».

Caмі вони попродалися ще, що називаеться «на корто», у запортках, i вже потiм продавали, та й ще поде-куди продають, український народ рiзним закордонцям.

Кому?

Спочатку фашистським гестапiвцям.

Потiм - англiйцям.

Потiм - американцям.

А чесний народ всього свiту, коли побачить такого coбi продавця, з огидою одвертаеться, кидаючи презирливо: - Iуда!

А продавець улесливо усмiхаеться:

- Iуда, кажете! Хе-хе! Iуда тiльки один раз продав! Далеко iудi до нас! Хай умиється!
Previous post Next post
Up