РУСИФІКАЦІЯ=ОКУПАЦІЯ УКРАЇНИ.
Наскільки ефективно здійснювався процес русифікації освіти в Україні, свідчать відповідні показники по іншим національним республікам. Так, в 1988/89 н.р. у Вірменській РСР рідною мовою навчалося 80,5% учнів, російською - 15,1%;
у Литовській РСР відповідно 82,2% та 15,8%;
Азербайджанській РСР - 79,5% та 18,5%;
Узбецькій РСР - 76,8% і 15%;
Туркменській РСР - 76,9% і 16%;
Грузинській РСР - 66,6% і 23,6%; Естонській РСР - 63,5% і 36,5%; Молдавській РСР - 59,1% і 40,9%; Латвійській РСР - 52,4% і 47,6%; Киргизькій РСР - 52,4% і 35,7%; Таджицькій РСР - 66% і 9,7%. За своїми показниками Україна пропускала лише Білорусію (20,8% і 79,2%) та Казахстан (30,2% і 67,4%) [5, с.353].
Далеко не кращою залишалася ситуація в дошкільних виховних закладах.
Так, якщо "Положення про об'єднану дошкільну дитячу установу (ясла-садок)", затверджене постановою №1132 від 11 липня 1960 р. встановлювало, що "навчально-виховна робота у дошкільній дитячій установі провадиться рідною мовою дітей", то "Статут дитячого садка (ясла-садок)", розроблений Міністерством освіти СРСР, надавав батькам або особам, що їх замінюють право вибирати для дітей за бажанням дошкільний заклад, що працював на рідній мові дітей або мові іншого народу СРСР" [4].
До чого це врешті-решт призвело, свідчить той факт, що на кінець 1988 р. лише 58,2% дошкільних виховних закладів здійснювали роботу рідною мовою, 40,2% російською, 1,6% російською та українською [5, с.41]. Отже, близько половини дітей дошкільного віку були обмежено обізнані з українською мовою або навіть не володіли нею, якщо в родині віддавали перевагу російський.
Ситуація із вищою освітою була ще складнішою. Викладання більшості спеціальних і загальноосвітніх дисциплін все активніше переходило на російську мову. Ще в кінці 60-х років українець за походженням, мешканець Москви, ветеран Великої Вітчизняної війни В.І.Кумпаненко, спираючись на власний досвід, зіставив мову викладання окремих предметів у відомих йому вузах у 20-х ? на початку 30-х років та в 60-х роках. Як виявилось, близько 90% україномовних курсів через три десятиріччя читалися російською мовою [17]. А вже на початку 80-х років україномовні курси поза гуманітарними факультетами збереглися лише у чотирьох університетах із десяти (у Києві, Львові, Ужгороді та Чернівцях). Вузи технічного профілю були зрусифіковані на 100%
ДЖЕРЕЛО