Ще про Шевченківку
Останнім часом кілька людей у ФБ згадали історію чотирирічної давнини, причому переповіли її, м'яко кажучи, хибно. Пишу про це, бо воно напряму торкається моєї особистої й ділової репутації, а єдина спроба прокоментувати вихідний пост закінчилася миттєвим баном з боку топікстартера.
У 2020 році новий склад комітету під керівництвом Юрія Макарова нібито «витиснув» Бориса Гуменюка «зі списку претендентів на Шевченківку через хитромудрі махінації - “позапланову” зміну складу журі та додавання нових кандидатів “заднім числом” (у підсумку - ці “нові” й дістали ту нагороду). Так, поет вищий за будь-які номінації, проте цинізм і підступ, з якими його усували від літератури, приголомшують» (Назар Данчишин). «[Остап Сливинський -] член жюрі премії ім. Шевченка, який […] змухлював і віддав премію не Борисові Гуменюку, який благородно послав їх подалі, а Тарасові Прохаську, антисоборнику» (Богдан Пастух).
І, звісно, пішли коментарі: «Найбільша ганьба цього комітету» (Сергій Сингаївський), «Це злочин проти Бориса й нашої новітньої літератури» (Петро Мідянка) тощо.
Змушений нагадати, як усе було насправді.
1. Осінь 2015 року, голова комітету - Борис Олійник. Державний комітет телебачення і радіомовлення України висуває на премію збірку Бориса Гуменюка «Вірші з війни». Наступного року книга проходить у фінал, але премію в номінації «Література» не дають нікому. Бурхливої суспільної реакції на це не пригадую.
2. Вересень 2019. Головою комітету є Юрій Щербак. Видавництво «Діпа» висуває на премію вже дві книжки Гуменюка - «Вірші з війни» і «100 новел про війну».
3. 1 листопада 2019. Оприлюднено список творів, висунутих на премію 2020 року.
4. 13 грудня 2019. Щербак іде з посади, новим головою призначено Юрія Макарова. Терміни подання номінантів продовжено до 15 січня. Всупереч численним твердженням, регламенту премії це не суперечить. Фактично те саме зробив Щербак, прийшовши в комітет.
5. Починається скандал, зі звинуваченнями комітету у спробі «протягнути своїх». 21 грудня Гуменюк пише у ФБ: «Виходячи з ситуації, що склалася нині в Комітеті з присудження премії імені Т.Г.Шевченка та навколо нього, вважаю неможливим своє подальше перебування в списках претендентів на присудження премії 2020 року в номінації “Література”».
На моє переконання, це було помилкове рішення, але Гуменюк його зробив до того, як новий склад комітету (і я - новопризначений експерт номінації «Література») приступив до відбору. У комітету просто не було можливості присудити чи не присудити премію книжкам Гуменюка. Лавреатами, нагадаю, стали Маріанна Кіяновська («Бабин Яр. Голосами», номінував я) і Тарас Прохасько («Так, але…», подання ГО «Мистецька рада “Діалог”»).
Це все. І якщо раніше вигуки «космополітичний макарком не дав поетові Шевченківку» були просто спекуляцією, то тепер, коли доля Гуменюка невідома, вона тим більш огидна.