Вибір 2010 або як це було в справжньому українському селі.

Feb 08, 2010 10:11

Вирішив я внести якийсь свій внесок у виборчий процес і, так би мовити, трохи побути в центрі подій. Для цього підписався кореспондентом-спостерігачем від організації ОПОРА.

З вечора підготував "салдацьку пляшку" чаю, бутерброди, фотоапарат, ліхтарик і запальничку. Для чого то все? А так. Мало що? Казали на зборах, що може бути всяке.
До речі - про збори. Полякали нас троха різними страхіттями типу "Може бути всяке! Уявіть собі, що йдете на одноденну війну!". Хтось там відразу наклав в штани - "А можна собі взяти іншу дільницю? Я не хочу їхати на якісь села!". Як не дивно, це сказав якийсь хлопчина. Присутні дівчата виявилися більш мужніми.
От так і випала мені нагода побувати в селі Сугрів, Жидачівського району.
Виїхали зранку. Точніше, як прокоментували моє "Доброго ранку!" ті, що вже сиділи в машині, це був ще далеко не ранок. Моя дільниця виявилася останньою в маршруті. Приїхали точно за графіком - 6:50. Виглядала вона так.


Мені повезло найбільше - майже вся комісія вже була на місці і майже відразу приступили до роботи. Все почалося з Гімну України у виконанні представників сільського хору, що має звання "Народного", молитви і відкриття засідання головою дільничої виборчої комісії.


Трохи про село Сугрів. По моїм підрахункам, тут проживає близько 430 мешканців. Роблю такі висновки от звідки: виборців, зареєстрованих на дільниці - 360, в школі навчається дітей - 61. Більшість населення - особи пенсійного віку. Як сказали мені одна пані з комісії - "Село ще за "совітів" вважалося неперспективним. Зараз поступово вироджується". Шкода. Гарно тут. І люди хороші. Але що зробиш?
О восьмій годині, згідно всіх можливих законів "Про вибори..." і іншої макулатури, виборча комісія, в повному складі, була готова до виконання поставленої на них задачі.


Пішли перші клієнти.


Були люди без настрою.


Були і веселі.





Дехто думав. "Що ж робити? За кого голосувати?"


А дехто вже проголосував.


До години десятої троха люду вже скористалися своїм правом вибору.
Як і в будь-якому нормальному селі, під час богослужіння в храмі, у членів виборчої комісії і спостерігачів з'явилася можливість випити кави, з'їсти канапку. Хто хотів, міг сходити до церкви.


От так спокійно і минув цілий день. Години з п'ятої по обіді і до закриття дільниці не було вже жодного виборця. Всі, хто бажав віддати свій голос особі, яку бачать своїм президентом вже його віддали. А в мене виникла можливість поспілкуватися з місцевими господарями про врожаї, городи, господарки. Пофілософствувати разом з ними на теми "Чи добре там, де нас нема?" і тому подібне.
Близько сьомої години вечора господині приготували гарну вечерю. Трохи причастилися, повечеряли, випили каву.
Рівно о восьмій, як того вимагає закон, зачинили дільницю і взялися до підрахунку голосів.









Порахували, запакували, запечатали, підписали, причастилися, попрощалися і поїхали. Комісія - відвезти протоколи, а ми - додому спати.

От. Більше писати не можу - сіли батарейки в мозку. Йду трохи попрацюю.

село, люди, вибори

Previous post Next post
Up