Ретроспектива робіт американських кіноаванґардистів
організована спільними зусиллями Посольства Америки й Литви в Україні разом із Центром візуальних мистецтв Йонаса Мекаса, Музеєм сучасного образотворчого мистецтва в Києві і Національною спілкою кінематографістів України
і приурочена до відкриття виставки «Із Нью-Йорка з любов’ю: Йонас Мекас, “Флуксус” та американський кіноаванґард» в Музеї сучасного образотворчого мистецтва України (вул. Глибочицька, 17)
відбудеться в Домі кіна (вул. Саксаганського, 6)
з 8 до 10 червня
Червона зала, початок о 18.30
Проєкція: відео; 16мм
8 червня:
«Мангетта»/ Manhatta (1921), 7 хв. 26 сек.
Пол Странд і Чарльз Шілер
Короткий німий фільм, у якому показано день з життя нижнього Мангеттена. Ідея фільму виникла завдяки книзі «Листя трави» Волта Вітмена; він складається з численних фраґментів, які змальовують характер Нью-Йорка. Послідовний ряд кінокадрів нагадує про типовий для обох мистців підхід до фотографії. Захоплені міським ландшафтом і його візуальним дизайном, Странд і Шілер знімають Нью-Йорк переважно під незвичними кутами, щоб відтворити його динаміку. Хоча погляд на місто у цій стрічці позначений впливом романтизму, «Мангетта» вважається першим американським аванґардистським фільмом.
«Нагородження Енді Воргола»/ Award Presentation to Andy Warhol (1964), 12 хв.
Йонас Мекас
Культовий журнал FILM CULTURE нагороджує Енді Воргола за найкращий незалежний фільм.
Перекличка відомих облич «Фабрики» Воргола... тут сам Воргол, Бебі Джейн Гольцер, Ґреґорі Беткок, Кеннет Кінґ, Жерар Маланґа, Айві Ніколсон, Наомі Лівайн, Ґреґорі Маркопулос, Йонас Мекас. Вони їдять фрукти. Це все.
«Сіті полудня»/ Meshes of the Afternoon (1943), 14 хв.
Майя Дерен
Короткий експериментальний фільм, знятий подружжям Майєю Дерен і Александром Гаммідом. Стиль цієї кінооповіді відзначається циклічністю, тут повторюється набір образів, сповнених психологічної символіки, таких як квітка на довгій під’їзній алеї, падіння ключа, відімкнуті двері, ніж, встромлений у буханець хліба, таємнича «Безпощадна жниця» - закутана у плащ постать із дзеркальцем замість обличчя, знята телефонна трубка й океан. Завдяки творчому підходові до монтажу, ориґінальним ракурсам зйомки і повільному розвиткові дії ця сюрреалістична стрічка змальовує світ, у якому стає все важче і важче впіймати реальність.
У 1990 р. Бібліотека Конґресу США внесла «Сіті полудня» на вічне зберігання у Національний кінореєстр кінокартин як фільм, "визначний у культурному, історичному й естетичному сенсі", який увійшов у реєстр на другий рік голосування.
«Уперед! Уперед! Уперед!»/ Go! Go! Go! (1964), 12 хв.
Мері Менкен
У цій 12-хвилинній німій стрічці, яка складається з окремо знятих і скомпонованих сценок, міське життя постає хаотичним, роздробленим і гіперчуттєвим.
«Хореографічні студії для камери»/ A Study in Choreography for Camera (1945), 4 хв.
Майя Дерен
Фільм-танець, у якому зйомка і монтаж створюють враження, ніби танцівник рухається у різних площинах і при цьому не долає простору між ними. Фільм знято настільки майстерно, що голлівудський танцівник і кінорежисер Джин Келлі радився з Майєю Дерен, як це робити.
«Проміжок»: 1964-1968/ In Between (1978), 52 хв.
Йонас Мекас
Матеріал, знятий у проміжку між фільмами «Lost, Lost, Lost» («Втрачено, втрачено, втрачено») і «Walden Finds a Home» («Волден знаходить дім»). Мел Лаймен, Сальвадор Далі, Аллен Ґінсберґ, Норман Мейлер і Джейн Гольцер в одній компанії, принаймні в кіні.
«Роуз Гобарт»/ Rose Hobart (1936), 19 хв.
Джозеф Корнелл
Цей короткий 19-хвилинний експериментальний фільм створено Джозефом Корнеллом, який скоротив і переробив голлівудську стрічку «Схід Борнео», перетворивши її на одну із найвідоміших американських сюрреалістичних короткометражок. Корнелл був зачарований зіркою «Сходу Борнео» - актрисою Роуз Гобарт - і назвав свою коротку кінокартину її ім’ям. Фільм складається з уривків зі «Сходу Борнео», поєднаних із кадрами документальної зйомки сонячного затемнення.
«Вулиця Кастро»/ Castro Street (1966), 10 хв.
Брюс Бейлі
10-хвилинний поетичний документальний фільм про індустріальний район каліфорнійського міста, його поїзди і газопереробні заводи. (Він не має абсолютно нічого спільного з сьогоднішнім гомосексуальним районом Сан Франциско).
9 червня:
«Ремінісценції про подорож у Литву»/ Reminiscences of a Journey to Lithuania (1972), 88 хв.
Йонас Мекас
Особливо зворушливий фільм і гарна робота, яка стала більше ніж просто фіксацією вражень про літню відпустку Йонаса Мекаса. Це його заповіт для всіх вимушених еміґрантів - і не лише в географічному сенсі, що стосувалося і братів Мекаса, а й у сенсі духовному. Без усякої сентиментальности Йонас згадує зустрічі цих людей на початку 1950-х у Стоні Брук на Лонґ Айленді і «десь у кінці Атлантичної авеню» - радісні зібрання людей, які вочевидь були засуджені й назавжди приречені бути відірваними від життя.
Щось подібне відчув і сам Мекас під час перебування в Литві, коли відбулося возз’єднання його сім’ї. Тут і досі жива велика родинна любов і щира радість від примирення. Однак, незважаючи на це, з роками між цими людьми утворилася прірва, і ніяких обіймів, спільних застіль, випивок і співів недостатньо для справжнього об’єднання. «Ремінісценції» розповідають про зростання, дорослішання і водночас про віддалення і відхід. У 2006 р. цей фільм було внесено до Національного кінореєстру кінокартин США Бібліотеки Конґресу за його «культурну, естетичну й історичну значущість».
«Сцени з життя Енді Воргола»/ Scenes from the Life of Andy Warhol: Friendships and Intersections (1982), 36 хв.
Йонас Мекаc
«Зорова музика в червоному мажорі»/ Eye Music in Red Major (1961), 5 хв. 30 сек.
Мері Менкен
В одному зі своїх опублікованих коментарів Мері Менкен сказала про назву цього абстрактного фільму, що «Зорова музика в червоному мажорі» - це «дослідження світла, засноване на тривалості погляду».
«Маленькі уколи щастя»/ Little Stabs at Happiness (1960), 18 хв.
Кен Джейкобс
Режисер Кен Джейкобс зняв ці матеріали за участю Джека Сміта і Джеррі Сімса у 1958 р., приблизно тоді, коли він знімав їх обох у своєму епічному фільмі «Star Spangled to Death» («Насмерть усіяний зірками»). У 1962 р. з’явилися кошти, щоб випустити цю короткометражку і додати до неї музику. Єдиним втручанням Джейкобса в монтаж було включення химерних карток із титрами, на зразок «Вони припинили думати» і «Починається дощик». Сміт веселиться у страхітливому гримі й імпровізованих костюмах, гризе ляльок, курить траву і пиячить на даху, вдягнений як клоун.
10 червня:
«Бриґ»/ The Brig (1964), 65 хв.
Йонас Мекас і Адольфас Мекас
«”Бриг” - це сирий шматок нового американського кіно, знятий поза Бродвеєм з такою брутальною автентикою, що спромігся виграти ґран-прі на Венеційському фестивалі як найкращий документальний фільм. Почасти драма, почасти полеміка, з акустичним звуком і кошмарною атмосферою, яка наводить на думку про твори Кафки, зняті на плівці «Кодак», ця стрічка робить саме те, що вона ставить собі за мету: повністю захоплює публіку і кидає її від стіни до стіни протягом одного виснажливого дня у камері Корпусу морських піхотинців».
-Time Magazine, вересень 1964 р.
«Передчуття ночі»/ Anticipation of the Night (1958), 42 хв.
Стен Брегейдж
«”Передчуття ночі” - це згусток пам’яти, перенесеної в теперішній час. Найкраще цю стрічку описав, на мою думку, кінорежисер, з яким я дивився її, коли вона була ще зовсім нова: “події дня, які згадує дитина, яка ще не здатна організовувати свої думки”. Отже, ми показали не лише конкретні зображення діяльности, якою займається дитина, але й ряд повторюваних абстрактних образів, які вона не може точно помістити в контекст, бо в неї немає відчуття часу. Дехто входить у транс при перегляді, і дивовижно те, що фільм оволодіває вами тільки тоді, коли він закінчується, коли глядач намагається розібратися в ньому, - саме так, як це робить дитина у передчутті ночі».
і приурочена до відкриття виставки «Із Нью-Йорка з любов’ю: Йонас Мекас, “Флуксус” та американський кіноаванґард» в Музеї сучасного образотворчого мистецтва України (вул. Глибочицька, 17)
відбудеться в Домі кіна (вул. Саксаганського, 6)
з 8 до 10 червня
Червона зала, початок о 18.30
Проєкція: відео; 16мм
8 червня:
«Мангетта»/ Manhatta (1921), 7 хв. 26 сек.
Пол Странд і Чарльз Шілер
Короткий німий фільм, у якому показано день з життя нижнього Мангеттена. Ідея фільму виникла завдяки книзі «Листя трави» Волта Вітмена; він складається з численних фраґментів, які змальовують характер Нью-Йорка. Послідовний ряд кінокадрів нагадує про типовий для обох мистців підхід до фотографії. Захоплені міським ландшафтом і його візуальним дизайном, Странд і Шілер знімають Нью-Йорк переважно під незвичними кутами, щоб відтворити його динаміку. Хоча погляд на місто у цій стрічці позначений впливом романтизму, «Мангетта» вважається першим американським аванґардистським фільмом.
«Нагородження Енді Воргола»/ Award Presentation to Andy Warhol (1964), 12 хв.
Йонас Мекас
Культовий журнал FILM CULTURE нагороджує Енді Воргола за найкращий незалежний фільм.
Перекличка відомих облич «Фабрики» Воргола... тут сам Воргол, Бебі Джейн Гольцер, Ґреґорі Беткок, Кеннет Кінґ, Жерар Маланґа, Айві Ніколсон, Наомі Лівайн, Ґреґорі Маркопулос, Йонас Мекас. Вони їдять фрукти. Це все.
«Сіті полудня»/ Meshes of the Afternoon (1943), 14 хв.
Майя Дерен
Короткий експериментальний фільм, знятий подружжям Майєю Дерен і Александром Гаммідом. Стиль цієї кінооповіді відзначається циклічністю, тут повторюється набір образів, сповнених психологічної символіки, таких як квітка на довгій під’їзній алеї, падіння ключа, відімкнуті двері, ніж, встромлений у буханець хліба, таємнича «Безпощадна жниця» - закутана у плащ постать із дзеркальцем замість обличчя, знята телефонна трубка й океан. Завдяки творчому підходові до монтажу, ориґінальним ракурсам зйомки і повільному розвиткові дії ця сюрреалістична стрічка змальовує світ, у якому стає все важче і важче впіймати реальність.
У 1990 р. Бібліотека Конґресу США внесла «Сіті полудня» на вічне зберігання у Національний кінореєстр кінокартин як фільм, "визначний у культурному, історичному й естетичному сенсі", який увійшов у реєстр на другий рік голосування.
«Уперед! Уперед! Уперед!»/ Go! Go! Go! (1964), 12 хв.
Мері Менкен
У цій 12-хвилинній німій стрічці, яка складається з окремо знятих і скомпонованих сценок, міське життя постає хаотичним, роздробленим і гіперчуттєвим.
«Хореографічні студії для камери»/ A Study in Choreography for Camera (1945), 4 хв.
Майя Дерен
Фільм-танець, у якому зйомка і монтаж створюють враження, ніби танцівник рухається у різних площинах і при цьому не долає простору між ними. Фільм знято настільки майстерно, що голлівудський танцівник і кінорежисер Джин Келлі радився з Майєю Дерен, як це робити.
«Проміжок»: 1964-1968/ In Between (1978), 52 хв.
Йонас Мекас
Матеріал, знятий у проміжку між фільмами «Lost, Lost, Lost» («Втрачено, втрачено, втрачено») і «Walden Finds a Home» («Волден знаходить дім»). Мел Лаймен, Сальвадор Далі, Аллен Ґінсберґ, Норман Мейлер і Джейн Гольцер в одній компанії, принаймні в кіні.
«Роуз Гобарт»/ Rose Hobart (1936), 19 хв.
Джозеф Корнелл
Цей короткий 19-хвилинний експериментальний фільм створено Джозефом Корнеллом, який скоротив і переробив голлівудську стрічку «Схід Борнео», перетворивши її на одну із найвідоміших американських сюрреалістичних короткометражок. Корнелл був зачарований зіркою «Сходу Борнео» - актрисою Роуз Гобарт - і назвав свою коротку кінокартину її ім’ям. Фільм складається з уривків зі «Сходу Борнео», поєднаних із кадрами документальної зйомки сонячного затемнення.
«Вулиця Кастро»/ Castro Street (1966), 10 хв.
Брюс Бейлі
10-хвилинний поетичний документальний фільм про індустріальний район каліфорнійського міста, його поїзди і газопереробні заводи. (Він не має абсолютно нічого спільного з сьогоднішнім гомосексуальним районом Сан Франциско).
9 червня:
«Ремінісценції про подорож у Литву»/ Reminiscences of a Journey to Lithuania (1972), 88 хв.
Йонас Мекас
Особливо зворушливий фільм і гарна робота, яка стала більше ніж просто фіксацією вражень про літню відпустку Йонаса Мекаса. Це його заповіт для всіх вимушених еміґрантів - і не лише в географічному сенсі, що стосувалося і братів Мекаса, а й у сенсі духовному. Без усякої сентиментальности Йонас згадує зустрічі цих людей на початку 1950-х у Стоні Брук на Лонґ Айленді і «десь у кінці Атлантичної авеню» - радісні зібрання людей, які вочевидь були засуджені й назавжди приречені бути відірваними від життя.
Щось подібне відчув і сам Мекас під час перебування в Литві, коли відбулося возз’єднання його сім’ї. Тут і досі жива велика родинна любов і щира радість від примирення. Однак, незважаючи на це, з роками між цими людьми утворилася прірва, і ніяких обіймів, спільних застіль, випивок і співів недостатньо для справжнього об’єднання. «Ремінісценції» розповідають про зростання, дорослішання і водночас про віддалення і відхід. У 2006 р. цей фільм було внесено до Національного кінореєстру кінокартин США Бібліотеки Конґресу за його «культурну, естетичну й історичну значущість».
«Сцени з життя Енді Воргола»/ Scenes from the Life of Andy Warhol: Friendships and Intersections (1982), 36 хв.
Йонас Мекаc
«Зорова музика в червоному мажорі»/ Eye Music in Red Major (1961), 5 хв. 30 сек.
Мері Менкен
В одному зі своїх опублікованих коментарів Мері Менкен сказала про назву цього абстрактного фільму, що «Зорова музика в червоному мажорі» - це «дослідження світла, засноване на тривалості погляду».
«Маленькі уколи щастя»/ Little Stabs at Happiness (1960), 18 хв.
Кен Джейкобс
Режисер Кен Джейкобс зняв ці матеріали за участю Джека Сміта і Джеррі Сімса у 1958 р., приблизно тоді, коли він знімав їх обох у своєму епічному фільмі «Star Spangled to Death» («Насмерть усіяний зірками»). У 1962 р. з’явилися кошти, щоб випустити цю короткометражку і додати до неї музику. Єдиним втручанням Джейкобса в монтаж було включення химерних карток із титрами, на зразок «Вони припинили думати» і «Починається дощик». Сміт веселиться у страхітливому гримі й імпровізованих костюмах, гризе ляльок, курить траву і пиячить на даху, вдягнений як клоун.
10 червня:
«Бриґ»/ The Brig (1964), 65 хв.
Йонас Мекас і Адольфас Мекас
«”Бриг” - це сирий шматок нового американського кіно, знятий поза Бродвеєм з такою брутальною автентикою, що спромігся виграти ґран-прі на Венеційському фестивалі як найкращий документальний фільм. Почасти драма, почасти полеміка, з акустичним звуком і кошмарною атмосферою, яка наводить на думку про твори Кафки, зняті на плівці «Кодак», ця стрічка робить саме те, що вона ставить собі за мету: повністю захоплює публіку і кидає її від стіни до стіни протягом одного виснажливого дня у камері Корпусу морських піхотинців».
-Time Magazine, вересень 1964 р.
«Передчуття ночі»/ Anticipation of the Night (1958), 42 хв.
Стен Брегейдж
«”Передчуття ночі” - це згусток пам’яти, перенесеної в теперішній час. Найкраще цю стрічку описав, на мою думку, кінорежисер, з яким я дивився її, коли вона була ще зовсім нова: “події дня, які згадує дитина, яка ще не здатна організовувати свої думки”. Отже, ми показали не лише конкретні зображення діяльности, якою займається дитина, але й ряд повторюваних абстрактних образів, які вона не може точно помістити в контекст, бо в неї немає відчуття часу. Дехто входить у транс при перегляді, і дивовижно те, що фільм оволодіває вами тільки тоді, коли він закінчується, коли глядач намагається розібратися в ньому, - саме так, як це робить дитина у передчутті ночі».