Cум
Є у мене така традиція, раз на рік (а часом і два) в серпні-вересні, коли наш народ масово йде у відпустки, братись виконувати їхні всі обов'язки. Оце і знов спіткав мене той сум. Ну от як, будучи прив'язаною до одного місця встигати робити додатково ще дві роботи, які зовсім в іншому місці. І ше ж має залишатися час на дім, ремонти, родичів і збирання урожаїв, про себе я вже мовчу. Пздець просто, а найгірше, шо нема натхнення до тої всієї роботи. Навіть депресію осінню не можу собі дозволити, бо ж "якшо не мені, то, однаково, нема кому".