Знайшов у старих паперах два вірша - хтозна коли їх написав

[perelesnyk]

***
О цій порі нас змиє повінь
Наш час уже набрав води
Бездонний вечір, місяць вповні
І я повинен перейти

А ти зостанешся допоки
(Це моє слово, але вір)
Ковчег як прорекли пророки
Увізьме нас на свій буксир

Ми пропливем повз темінь лісу
Торкнемось його тихих скронь
Такі замріяні і різні
Вода-вогонь, вода-вогонь

Над полем срібно-білих маків
Над маревом людських пустель
Не визнаючи меж і знаків
Пливе наш білий корабель

На хвилі місячна доріжка
Впаде за обрієм звізда
В твоїх очах - моя усмішка
Вогонь-вода, вогонь-вода

***
«Чи ти щаслива, біла квітко»
Слова ці не з мого вірша
Як безтілесно і як швидко
Пірнула в дощ моя душа

Якщо є море - десь є берег
У берег той шумить прибій
У снах, тенетах, у паперах
Чи я почую голос твій?

Скажи чи твій почую шепіт,
Чи буде посмішка у ньому
і чи розтане білий лебідь
у звуках вранішнього грому?

Чи серед ночі вітер з моря
не замете нас у пісок?
Самотня й темна постать моя
Простує шлях із цих думок