Український Париж або Неочікувані пригоди звичайного дня
Святкування мого ДР через тиждень продовжилося подорожжю в Чернівці. Від себе скажу, що очікувала побачити чергове миле стареньке містечко з давньою архітектурою і все таке. Але "не тут то было".
Місто має своє обличчя, яке не губиться на фоні інших, має свій колорит і запах, такий п"янкий запах свободи і безтурботності. І ще, я не знаю в який момент але приходить відчуття Щастя.
Я не знаю коли це сталося, можливо тоді коли ми бродили парком і питали у мешканців дорогу або слухали виконання пісні "Про Марічку" о 12 біля Ратуші, чи тоді коли обходили алею зірок біля Драмтеатру, чи тоді коли бродили по Університету зі словами "Ось де український Гогвартс". А відвідини музею за 3 гривні, просто шик. А може Щастя прийшло тоді, коли наминали піцу ( за 10 грн Оо) у маленькому дворику чи тоді коли обходили Турецьку площу, або вже просто під вечір, коли бродили містом і фотографувалися на кожному кроці.
За ті 7 годин, ми стали міні-чернівчанами і навіть всигли купити джинси та плед. Чернівці - неочікувані? Я ж казала.
Висновок: Близько 500 фото, купа вражень, джинси і плед С=, стомлені ноги і щасливі обличчя. 2 ночі в потягу, чудова компанія, приємні розмови. На додачу надзвичайно яскраві схід і захід сонця з вікна потяга(Гогвортського експресу). Залишилося взяти в руки чарівну паличку і сказати "Любіть Україну".
Місто має своє обличчя, яке не губиться на фоні інших, має свій колорит і запах, такий п"янкий запах свободи і безтурботності. І ще, я не знаю в який момент але приходить відчуття Щастя.
Я не знаю коли це сталося, можливо тоді коли ми бродили парком і питали у мешканців дорогу або слухали виконання пісні "Про Марічку" о 12 біля Ратуші, чи тоді коли обходили алею зірок біля Драмтеатру, чи тоді коли бродили по Університету зі словами "Ось де український Гогвартс". А відвідини музею за 3 гривні, просто шик. А може Щастя прийшло тоді, коли наминали піцу ( за 10 грн Оо) у маленькому дворику чи тоді коли обходили Турецьку площу, або вже просто під вечір, коли бродили містом і фотографувалися на кожному кроці.
За ті 7 годин, ми стали міні-чернівчанами і навіть всигли купити джинси та плед. Чернівці - неочікувані? Я ж казала.
Висновок: Близько 500 фото, купа вражень, джинси і плед С=, стомлені ноги і щасливі обличчя. 2 ночі в потягу, чудова компанія, приємні розмови. На додачу надзвичайно яскраві схід і захід сонця з вікна потяга(Гогвортського експресу). Залишилося взяти в руки чарівну паличку і сказати "Любіть Україну".