Всяка життєва фігня
Закінчила чергову мозаїку здоровенну. Чомусь весняну тему почала викладати, а осіння лишилась у ящику. Втім, за кілька днів і вона буде готова. Займе своє почесне місце на полиці в гардеробній. Навіщо я це роблю, зиску ж ніякого? Відсутність результату мене дещо демотивує, зате я дуже люблю процес - включити аудіокнигу й не думати більше ні про що, просто механічно викладати шматочки-пікселі на полотно.
Прослухала недавно страшну книжку «Вегетаріанка», корейського письменника Хана Гана, лютий треш. Але цікаво, як там влаштоване суспільство. Дуже патріархальне, чоловіка називають на «ви». У більшості якась хвороблива статева фіксація. Непросте суспільство, непростий конфлікт й незвичний синопсис. У нас так не пишуть - відверто, аж до відрази, дуже чесно і дуже натуралістично.
А потім - «Безсмертники», Хлої Бенджамін. Теж страшна книжка, про смерть й невідворотність долі. Схоже на «Падіння дому Ашерів», або «Пункт призначення». Але добре написано, з правильними частками белетристики, життєпису й дрібка містики для гостроти. Сподобалось, цікаве.
Пішли в Аврору, нова сімейна розвага. Роздивлялись страшненьких м'якунів.
Ледь відтягла Сергія від цих курей, каже - нам треба. Нічо нам не треба, вже і так хата лопає від всякої фігні
Мабуть, найдурнуватіша чашка у світі. Важезна, спаяна з підставкою. Як з неї пити? Хіба що з трубочки, не беручи в руки. Хіба як вазонку використовувати, ялинкових гілочок туди напхати - і буде добре
Це я купила, люблю таке
Поличку купили ще
Оскільки довбати стіни нам тут неможна, всілякі присмоктувачі - наше все. Поличка на присосках стоїть, як вклякла, добросовісно тримає наші невеликі запаси доглядових засобів. А попередню довелося викинути - відклеювалась.
Рукавички на ялинку
Й залізна дорога. Що треба для щастя
Кіт злякався й недовірливо споглядає з-під дивану
Поїхали!
Відправляю черговий пухкий конверт приятелю-волонтеру у Німеччину
Сумчатий котобатько, одна штука
Швендяю магазинами у переддень чорної п'ятниці. Юск спокушав мене гномами, але не спокусив
В АТБ взяла скляну кульку й гепнула її по дорозі(((. Довелось відколупати сову і просто поставити на поличку.
Міні-іграшки для міні-ялинки. У нас їх кілька, якраз згодиться
А цю я донесла, слава Йсу
Щось перемкнуло мене на поїздах цьогоріч
А це вже Епіцентр. Думала - буде святкове безумство, як того року. Але все скромно, вибір невеликий.
Ось такий непоказний дракончик, та й усе
У дитячому відділі вхопила гумаки омріяного жовтого кольору, мені їх хотілося вже років десять як. Це 35 розмір - граничний для дітей. Вдома приміряла - а вони завеликі, навіть на грубу шкарпетку. Дивно, я ношу 36-й зазвичай. Це ж для яких дітей такі колоші?
Купила все для адвенту, який роблю вже третій рік поспіль. Великі одноразові стакани огортаю в серветки й заклеюю скотчем, всередині подарунок. Виглядає як срака, зате весело. Серветки прикольні
бгг
Чергова гірлянда в хату
Котік схвалює
Річниця Голодомору, в якому загинули й мої родичі у тому числі. А недавно в меморіальних списках знайшла свого пращура, який був заможним селянином на Запоріжжі, а йобані совіти його ув'язнили до Сибіру.
Запали свічку - данина пам'яті всім, кого закатували голодом кацапи.
До речі, іноземні видання публікували інформацію, що хуйло готував нам тут новий голодомор. Але не вийшло в недомірка плюгавого
Подарувала лампі свої вушка. Стала схожа на піксарівську заставку
Готуємось до блекаутів, підключаємо інвертор. Покликали наших електриків. кажемо - тут нічо свердлить неможна, покладем інвертор на табуретку та й по всьому. А вони самі, за своєю ініціативою, купили дощок й склепали нам таку мобільну будку-підставку під обладнання. Ну, котики ж! Здавалося б - зроби на тяп-ляп, й бери гроші. Але ж ні - самі подумали, самі скупилися, прийшли з інструментом й зробили отаке. Я була вражена. Свята Галичина))
Нічничок із вази і гірлянди
Перший сніг. А оцей будиночок у дворі топлять дровами. Пахне димом
Сніг розкис і потанув, згодились мені нові жовті гумаки, пішли на ярмарок у суботу
Школи міста поробили новорічні фотозони
На пошті забрала стос листівок з усього світу
Хтось сніговика зліпив
Новорічний декор по місті
Рошен змінив курчат на пінгвінів
Й навідали нову книгарню-кав'ярню на площі Ринок
Сподобалось. Бо ми були обвішані бебехами з ярмарку, а тут можна було поставити речі біля столика, скинути верхній одяг, попити чаю й спокійно ходити потім між полиць
Санта біля ювелірного співає, танцює та підморгує. Кріповий трошки
Улов суботнього дня
Комікси
Вже третя книжка «Паштета» в домашній бібліотеці. Нині автор служить у ЗСУ
Якусь антиутопію Сергій собі знайшов
Смаколики з «Пиріжкової»
Майський мед, чомусь на вигляд, як згущенка
Це все піде в адвент-подарунки
Копчений сир, в'ялена свинина, підгорілий хлібчик з гіркою скоринкою, пахлава, яку я терпіти не можу
Тістечко «Картопля», яке я теж не розумію, а Сергій жере, аж лящить. Бідне дитя есесеру. Воно ж по суті - відходи кондитерського виробництва. Ламане печиво з маслом, буе.
Й нарешті ресторан, який готує м'ясо на вугіллі, алілуя. Майже два роки пошуків і от
Картопелька з білими грибами
Недопечені товсті деруни, які я досмажувала потім на пательні
Шашлик на троєчку з плюсом, зате люля і ребра смачні
Чапа оцінив пакети
У стосі листівок була одна смішна - у Нижній Саксонії, виявляється, є маленьке містечко Квакенбрюк. Й символом його є жабенятко). А жителів як називають? Квакенці?
У неділю ми разом поприбирали, відчуття чистого дому - щось особливе
Чергова здобич з адвенту - шоко-котик
Власне, адвент виглядає так. А я ж казала - як срака
Декапітація котів
Пишу собі список справ на день
Бігаю містом у тих справах. Ялинку поставили. Скромну, як і того року
Адвент-здобич за кілька днів.
Хух. Давно я таких довгих постів не писала. Мабуть, дарма. Треба ділити на два-три. Бо якщо я замахалась писати - ви втомились читати. Та й таке. Сімейний щоденник з картинками. Най буде.
