Пісня Пісень - переклад П. Куліша
Біблія. Пiсня Пiсень.
переклад Куліш, Пулюй, Нечуй-Левицький.
Глава 1 - Пісня Пісень 1
Наречена говорить сама до себе:
2 Нехай він цілує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
3 Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
4 Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
Наречена звертається до Єрусалимських жінок:
5 Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
6 Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.
7 З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
Наречений приходить до Нареченої:
8 Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
9 Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
10 Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
11 Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
Наречена звертається до Нареченого:
12 Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
13 Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,
14 Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
Наречений говорить до Нареченої:
15 Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
Наречена говорить до Нареченого:
16 А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена;
17 Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.
Глава 2 - Пісня Пісень 2
Наречений каже:
1 Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!
2 Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами
Наречена розповідає:
3 Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.
4 Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов.
5 Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.
6 Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.
Наречена каже до Єрусалимських жінок:
7 Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!
8 Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!
9 Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
10 Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
Наречений звертається до Нареченої:
11 Вже зима минула, дощі перестали;
12 Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;
13 Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
14 Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!
15 Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш!
Наречена прагне Нареченого:
16 Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.
17 Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
Глава 3 - Пісня Пісень 3
Наречена очікує Нареченого перед весіллям:
1 У ночі на ліжку в себе я того шукала, кого серце моє любить, й не знайшла, шукавши.
2 Схоплюся ж я та метнуся, в городї шукати по улицях та майданах, кого серце любить; шукала, та не знайшла його.
3 Схоплюся ж я та метнуся, в городї шукати по улицях та майданах, кого серце любить; шукала, та не знайшла його.
4 Ледві з ними розминулась, аж і знайшла того, що серцем полюбила; вхопилась його й не пустила, аж привела його в господу матері моєї й у сьвітлицї до тієї, що мене вродила.
5 Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на сугаків і серен, не будїть і не трівожте милої, аж поки сама вона схоче!
Урочистий вихід цара Соломона й церемонія одруження:
6 Хто сеся, що від степу йде, наче б окурювана стовпами диму з мирри й кадила, з
порошків в крамницях?
7 Глянь! се ж ліжко Соломона: шість десятків силачів кругом його з хоробрих в Ізраїлї;
8 Всї з мечами, з'учені до бою; у кожного меч при боку, про безпеку в ночі.
9 Переносне лїгво построїв собі царь Соломон з дерева з Ливану;
10 Срібні стовпцї, золоті поруччя, посїдок з пурпурної тканини, вся середина прибрана з любовю дочок Ерусалимських.
11 Пійдїть, дочки Сионські, подивітесь на царя Соломона в вінцї, яким увінчала його мати в день подружжя його, в день радостї серцю його.
Глава 4 - Пісня Пісень 4
Похвали царя своїй Нареченій:
1 Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе - нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської;
2 Зуби в тебе - мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної.
3 Губи в тебе - пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока - щоки твої під кучерями в тебе;
4 Шия твоя - се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй - щити самих сильних;
5 Дві соски твої - мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться.
6 Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила.
7 Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази!
8 Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї!
9 Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй!
10 Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі!
11 В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх - пахощі Ливану!
12 Обгороджений сад - сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця;
13 Росадники твої - се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом;
14 З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами;
15Джерело саду - колодїзь води живої й потоки з Ливану.
16 Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його!
Глава 5 - Пісня Пісень 5
Нічний пир Закоханих
1 Нехай прибуде милий мій у сад свій, нехай споживає солодкі овощі в йому! - Ось і прийшов я в мій сад, моя сестро, моя ти дружино; набрав мирри з пахощами моїми, з'їв крижку з медом моїм, напився вина мого, запив його молоком моїм. Смакуйте ж і ви, друзї, пийте й їжте вволю, мої ви любі!
2 Сплю я, та серце в мене не спить; ось голос милого! він у віконце постукує: Відчини ж менї, сестро моя, дорога моя, голубко моя, чиста моя! Вся голова в мене росою припала, кучері мої - нічними краплями.
3 Я роздяглась уже, - як знов одягатись? я ноги помила, як же їх валяти?
4 Милий мій крізь дїрку руку просунув, і внутро моє зворушилось од сього.
5 Я встала, відсунути милому засов, а з моїх рук покапала мирра, і з палцїв моїх капала мирра на ручки замку.
6 Я відчинила любому мойму, аж се милий відвернувся і зникнув уже. А в менї ж і дух завмер був, як він говорив! Кинусь тодї шукати, - нїде не знаходжу; стала кликати, - та не озиваєсь до мене.
7 Стріла мене сторожа ув обходї міста: побили мене, зранили мене, здерли з мене намітку ті, що стерегли муру.
Розмова Нареченої з подругами:
8 Ой заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські: стрівши мого милого, скажіте йому, що гину з любови.
9 Чим же твій любий всїх любих переважує, ти, уродливша проміж усїма дївоньками? Чим се дорогий твій лучший над инших, що ти про його так нас заклинаєш?
10 Любий мій - білий, і румяний, красший за десять тисяч инших;
11 Голова в його - чисте золото; кучері филясті, а чорні, як ворон;
12 Очі в його - чисті, мов голуби, що при потоках водних, наче в молоцї скупані, седять щасливі.
13 Щоки його - цьвітник пахущий, грядочки принадного зілля; губи - мов ті лилїи, що капле з їх мирра;
14 Руцї його - мов з золота уточені, в хризолити оправні; тїло - його - наче слоновая кість у сапфирах;
15 Нозї - стовпи мармурові, поставлені на золотих підніжках; вид же його, як Ливан; величен, як кедри;
16 Уста в його, - се самі солодощі, а ввесь він - любощі. От, хто мій милий, от, хто друг мій, дочки ви Ерусалимські!
Глава 6 - Пісня Пісень 6
Розмова Нареченої з подругами:
1 Де ж твій милий подївся, ти, найуродливша між женщинами? Куди пійшов твій любий, щоб нам із тобою його шукати?
2 Він у саду в себе ходить, в цьвітнику пахущім, він залюбки попасає проміж лилїями.
3 Милий мій належить менї, а я милому, - тому, що в лилїях попасає.
Наречений повертається до своєї Нареченої
4 Гарна ти, моя любко, неначе та Тирса, мов Ерусалим принадна, а грізна-поважна, як військо, під стягом стоюче.
5 Одверни від мене очі, - мене вони зворушують!
6 В тебе волос - мов отара кіз, що сходять із Галааду; зуби в тебе - наче овець стадо, що з купелї виходить, а в кожної близнята, й нема між ними неплодної;
7 Нїби половинки яблока-гранати щоки твої під кучерями в тебе.
8 Шістьдесять цариць сяє, вісїмдесять бранок, а дївчат безлїч,
9 Та вона єдина, голубка моя, чистая моя; єдина вона в матері своєї, вибрана зпроміж усїх, що вона зродила. Побачили її дївчата, й стали вихваляти; царицї й бранки - усї величали.
10 Хто ж се, що, мов зоря, зазорилась, гарна, як місяць, а ясна, як сонце, грізна, мов військо під стягами?
Наречена:
11 Я зійшла в сад оріховий, подивитись на зелень в долинї, поглянути, чи вже розвилась лоза виноградна, чи зацвили яблонї гранатові?
12 Не знаю, як завела мене душа моя 'д колесницям значних у народї мойму.
Глава 7 - Пісня Пісень 7
Наречений восхваляє Наречену:
1 Оглянься, оглянься, Суламито; оглянься, оглянься, щоб нам глядїти на тебе! - Що вам дивитись на Суламиту, мов на хоровод Манаїмський?
2 Що за прегарні ноги твої в сандалах, ти, знатного батька дитино! а круглота твоїх стеген - неначе намисто, уроблене руками мистецькими;
3 Пуп у тебе - се круглоточена чаша, повна по всяк час вина запашного, стан же в тебе - стіг пшеницї серед лилїй;
4 Соски твої - се двойнята в серни;
5 Шия твоя - наче вежа з слонової костї; очі в тебе - ставки Гесбонські коло воріт Батрабимських; ніс твій - мов вежа в лїсї Ливанськім, обернена 'д Дамаску;
6 Голова твоя - мов Кармель, волос на голові в тебе - мов пурпур, кучері твої - й цареві дивовижа.
7 О, яка ж ти хороша, яка ти принадна, моя любко, твоїм цїлим видом!
8 Стан твій - неначе пальма, груди ж твої - мов би винні грони.
Наречена відповідає Коханому:
9 Думаю: вилїзу на пальму, вхоплюся за віттє, а груди твої будуть менї за грони винні, і запах із ніздер твоїх, - як би від яблок;
10 Та й уста твої, як вино найлучше. - Воно тече право до милого мого, й солодить уста утомлені.
11 Я належу до друга мого, він лине серцем до мене.
12 Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах;
13 Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї; там ти моїх ласк дознаєш.
14 Пахнуть вже там мандрагори; у дверей наших всякі що найлучші плоди, нові й давні; все те я надбала про тебе, мій любий.
Глава 8 - Пісня Пісень 8
Наречена звертається до Коханого:
1 Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї! Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено.
2 Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки. Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних.
3 Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.
4 Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо!
5 Хто се, спершись на милого, йде з пустинї? Ось де під яблонею розбудила я тебе: там породила тебе мати твоя, там привела на сьвіт тебе родителька твоя.
6 Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі; любов бо, як та смерть, кріпка; заздрість - як пекло, люта; стріли її - стріли огняні; вона - полумє страшно палаюче.
7 Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють. Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно.
8 Є сестра у нас мала ще, безгруда; що робити мем із нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?
9 Коли б вона була муром, - ми збудовали б на нїй срібні палати; коли б вона була дверми, то ми обложили б її дошками з кедрини.
10 О, я мур, і груди в мене, як башти; тим то й буду я в очах його вповнї дозрілою.
11 У Баал-Гамонї мав Соломон виноградник; він передав той виноградник сторожам, а кожний мав платити за його плоди по тисячі срібних.
12 А мій виноградник таки в мене. Нехай тобі, Соломоне, будуть твої тисячі, та ще й двістї сторожам плодів його.
13 Ти, що в садах проживаєш! товариші прислухуються голосови твойму; дай же й менї послухати його.
14 Біжи ж (зо мною), мій милий, мов сугак, мов олень на горах запашних!