sobre todos. diga me, te gustas?
Уривки з улюбленого "Джалапіти"
Джалапітою можна міряти температуру і дощові опади.
****
Мене вже тінь ножа вбиває, - сказав Джалапіта, - а ти з ножем
хочеш на мене кинутись.
****
В одну з безсонних ночей, коли Джалапіта захворів на тугу, занадто
близько зійшовши до людей, він вигадав дощ, що гоїв усі хвороби і навіть
любов. Бо люди мучили Джалапіту, а він був настільки добрий, що не міг
боронитися.
****
Джалапіта вірив слову. А слово взяло поламало Джалапіті всі
кісточки, всю душу, вкинуло у кадовб і змішало Джалапіту з цементом і брудом.
Бідний Джалапіта лежить, подертий на шматочки, а невірне слово ходить,
приспівуючи:”Джалапіта нерозважний, хіба можна вірити слову”.
****
До Джалапіти привів чоловік на мотузці таргана і попросив, щоб він їх
розсудив. “Не дає мені життя”, - скаржився чоловік. “Добре”, - сказав Джалапіта,
і чоловік і тарган пішли від нього, помінявшись тілами. А за кілька днів тарган
привів на мотузці чоловіка і сказав, що він не витримує, бо такого тирана він ще
не зустрічав. І коли Джалапіта знову поміняв їх тіла, то тарган пішов в один бік,
а чоловік у другий, і вони ще довго оглядалися один на одного.
****
Джалапіта вирішив відпочити від земного і, спустившися на саму
нижчу периферію світобудови, звісив ноги і став слухати, як його голова
витягується небом. Але в цю хвилину йому хтось полоскотав живіт. Джалапіта
глянув униз і зітхнув, пригадавши, що він пообіцяв іти кумувати до чоловіка,
який стояв на землі і стеблиною лоскотав Джалапіту, нагадуючи про хрестини.
Джалапіта хотів зламати стеблиу, потім йому стало шкода, бо це було єдиним,
що той чоловік мав, а доброта Джалапіти була безмежною. Він зішкрябав свою
голову з космосу докупи разом із повітрям, не маючи часу чекати, поки вона
увійде в свою звичайну форму, поляпав її для певности лапами, щоб не
розвіялася по дорозі, і кажуть, що того вечора Джалапіта, кумуючи, поводився
дуже легковажно: пив, танцював і навіть розповідав непристойні анекдоти, які
стали згодом догмами африканських релігій.
****
Джалапіту продали в рабство і змусили там шарувати паркети.
Джалапіта нашаровував підлоги так, що гості не могли втриматися і вилітали з
вікон і дверей.
****
“Не можу без тебе жити, - сказала крапля Джалапіті, - Я знаю, що
ти великий, і знаю, що ти Джалапіта, а я тільки крапля, але це справи не міняє,
я не можу без тебе жити”. Джалапіта так здивувався, що три дні простояв на
одному місці, не мігши від здивування й ворухнутися, а на четвертий
відповів:”Якщо ти не можеш жити без мене, то живи зі мною”, - і посадив
краплю собі за вухо. І світом пішов великий регіт, що Джалапіта носиться з
краплею. “За вухом він її носить, - качаючись зо сміху, говорили один одному
павіяни, - але ще краще, коли вони йдуть поруч. Їх зріст!Свята корова ,
побачивши їх, померла з реготу”. Тоді Джалапіта звернувся до звірів і людей і
спитав, чого вони сміються, і всі показали пальцями на краплю. “Вона мала й
нікчемна, соромся, Джалапіто”. “Нікчемного й малого не існує”, - сказав
Джалапіта і показав їм на долоні краплю. І всі жахнулися й кинулися врозтіч,
побачивши свої викривлені обличчя в краплі. Бо крапля була велика перед
ними, як сонце, і всі перед нею, як пісок, бо така була воля Джалапіти.
****
“Ти світлий?” - спитали Джалапіту два ліхтарі, що гуляли на вулиці.
“Я переходовий”, - відповів Джалапіта, і вони всі троє пішли в погребок
запивати нове знайомство.
****
“Туга вийшла з води”, - сказав Джалапіта.
****
“Що таке вітер?” - спитала Джалапіту дитина, що сиділа в піску й
терла очі п'ястуками. “Вітер - це абстрактна вода”, - відповів Джалапіта.
****
“Чому люди курять?” - здивувався Джалапіта і тут же
догадався:”Люди курять з розпачу, що їм ніхто не курить тиміяму, тому вони
кадять самі собі”.
****
Джалапіту спитали, що він вважає за найбільшу мету техніки. “Щоб
люди могли самі себе підняти за волосся вгору”, - відповів Джалапіта, але
репортери не записали цієї відповіді, вважаючи, що це межує з метафізикою.
****
Хто бачив моє обличчя, - сказав Джалапіту, - той завжди
дивитиметься на воду”.
****
“Чому людина має тінь, - спитали Джалапіту. - “Тому, що в ній
погано працює освітлення зсередини”, - відповів Джалапіта.
****
“Людина усвідомила собі, що в неї є душа, тоді, коли вигадала
подушку”, - сказав Джалапіта.
Емма Андієвська.
Джалапітою можна міряти температуру і дощові опади.
****
Мене вже тінь ножа вбиває, - сказав Джалапіта, - а ти з ножем
хочеш на мене кинутись.
****
В одну з безсонних ночей, коли Джалапіта захворів на тугу, занадто
близько зійшовши до людей, він вигадав дощ, що гоїв усі хвороби і навіть
любов. Бо люди мучили Джалапіту, а він був настільки добрий, що не міг
боронитися.
****
Джалапіта вірив слову. А слово взяло поламало Джалапіті всі
кісточки, всю душу, вкинуло у кадовб і змішало Джалапіту з цементом і брудом.
Бідний Джалапіта лежить, подертий на шматочки, а невірне слово ходить,
приспівуючи:”Джалапіта нерозважний, хіба можна вірити слову”.
****
До Джалапіти привів чоловік на мотузці таргана і попросив, щоб він їх
розсудив. “Не дає мені життя”, - скаржився чоловік. “Добре”, - сказав Джалапіта,
і чоловік і тарган пішли від нього, помінявшись тілами. А за кілька днів тарган
привів на мотузці чоловіка і сказав, що він не витримує, бо такого тирана він ще
не зустрічав. І коли Джалапіта знову поміняв їх тіла, то тарган пішов в один бік,
а чоловік у другий, і вони ще довго оглядалися один на одного.
****
Джалапіта вирішив відпочити від земного і, спустившися на саму
нижчу периферію світобудови, звісив ноги і став слухати, як його голова
витягується небом. Але в цю хвилину йому хтось полоскотав живіт. Джалапіта
глянув униз і зітхнув, пригадавши, що він пообіцяв іти кумувати до чоловіка,
який стояв на землі і стеблиною лоскотав Джалапіту, нагадуючи про хрестини.
Джалапіта хотів зламати стеблиу, потім йому стало шкода, бо це було єдиним,
що той чоловік мав, а доброта Джалапіти була безмежною. Він зішкрябав свою
голову з космосу докупи разом із повітрям, не маючи часу чекати, поки вона
увійде в свою звичайну форму, поляпав її для певности лапами, щоб не
розвіялася по дорозі, і кажуть, що того вечора Джалапіта, кумуючи, поводився
дуже легковажно: пив, танцював і навіть розповідав непристойні анекдоти, які
стали згодом догмами африканських релігій.
****
Джалапіту продали в рабство і змусили там шарувати паркети.
Джалапіта нашаровував підлоги так, що гості не могли втриматися і вилітали з
вікон і дверей.
****
“Не можу без тебе жити, - сказала крапля Джалапіті, - Я знаю, що
ти великий, і знаю, що ти Джалапіта, а я тільки крапля, але це справи не міняє,
я не можу без тебе жити”. Джалапіта так здивувався, що три дні простояв на
одному місці, не мігши від здивування й ворухнутися, а на четвертий
відповів:”Якщо ти не можеш жити без мене, то живи зі мною”, - і посадив
краплю собі за вухо. І світом пішов великий регіт, що Джалапіта носиться з
краплею. “За вухом він її носить, - качаючись зо сміху, говорили один одному
павіяни, - але ще краще, коли вони йдуть поруч. Їх зріст!Свята корова ,
побачивши їх, померла з реготу”. Тоді Джалапіта звернувся до звірів і людей і
спитав, чого вони сміються, і всі показали пальцями на краплю. “Вона мала й
нікчемна, соромся, Джалапіто”. “Нікчемного й малого не існує”, - сказав
Джалапіта і показав їм на долоні краплю. І всі жахнулися й кинулися врозтіч,
побачивши свої викривлені обличчя в краплі. Бо крапля була велика перед
ними, як сонце, і всі перед нею, як пісок, бо така була воля Джалапіти.
****
“Ти світлий?” - спитали Джалапіту два ліхтарі, що гуляли на вулиці.
“Я переходовий”, - відповів Джалапіта, і вони всі троє пішли в погребок
запивати нове знайомство.
****
“Туга вийшла з води”, - сказав Джалапіта.
****
“Що таке вітер?” - спитала Джалапіту дитина, що сиділа в піску й
терла очі п'ястуками. “Вітер - це абстрактна вода”, - відповів Джалапіта.
****
“Чому люди курять?” - здивувався Джалапіта і тут же
догадався:”Люди курять з розпачу, що їм ніхто не курить тиміяму, тому вони
кадять самі собі”.
****
Джалапіту спитали, що він вважає за найбільшу мету техніки. “Щоб
люди могли самі себе підняти за волосся вгору”, - відповів Джалапіта, але
репортери не записали цієї відповіді, вважаючи, що це межує з метафізикою.
****
Хто бачив моє обличчя, - сказав Джалапіту, - той завжди
дивитиметься на воду”.
****
“Чому людина має тінь, - спитали Джалапіту. - “Тому, що в ній
погано працює освітлення зсередини”, - відповів Джалапіта.
****
“Людина усвідомила собі, що в неї є душа, тоді, коли вигадала
подушку”, - сказав Джалапіта.
Емма Андієвська.