Чому Росія боїться правди про війну?
Комуністичної ідеології були необхідні міфи. З першого дня захоплення влади більшовики, а потім їх приймачі комуністи створювали нову міфологію. «Залп Аврори», «Штурм Зимового», «добрий дідусь Ленін», «батько всіх народів і друг всіх дітей - Сталін», «Радянський Союз - оплот миру»... Всі ці міфи служили тільки однієї мети - спотворити історію, зіпсувати свідомість, підмінити факти вигадками. З мудрим керівництвом держави та її слухняного народу пов'язані усі перемоги, з підступами ворогів - всі тимчасові (інших не передбачалося) невдачі. Для Росії, яка оголосила себе наступницею СРСР, така міфологія дуже зручна. Росія завжди ігнорувала той факт, що будь-яка війна закінчується тільки тоді, коли обидві сторони примиряються. Будь-який інший результат лише створює ілюзію її закінчення, відкладає проблему та перекладає її на плечі нащадків.
Ніхто не заперечує ролі радянських солдатів у перемозі над фашизмом, але чомусь визнання цього факту повинно обов'язково супроводжуватись індульгенцією сталінському режиму? Бо інакше доведеться розкрити всю правду про Другу світову війну. Розповісти про те, чому Радянський Союз вступив у неї через два роки після її початку. Ця розповідь не обійдеться без згадки про Радянсько-Фінськую війну 1939-1940 гг. Доведеться пояснити, чому, на думку ряду істориків, ця наступальна операція СРСР проти Фінляндії відноситься до Другої світової війни, а у радянської і російскої історіографії ця війна розглядається як окремий двосторонній локальний конфлікт, який не є частиною Другої світової війни, також як і бої на Халхин-Голі? Доведеться згадати і про те, що початок військових дій призвів до того, що в грудні 1939 року СРСР як агресор був виключений з Ліги Націй - прообразу ООН!
Росії не знайоме таке поняття як примирення, не державне воно. Примирення потрібно народу, а не влади. Їй від нього мало користі. Поділ на червоних і білих, на своїх і чужих, повне і нещадне, остаточне і безповоротне - ось що зміцнює російську владу, тому ніякої правди про війну Росії не потрібно. Не випадково у Росії досі немає мирного договору з Японією. Після 1917 року Росія жодної війни не закінчила, як в повному розумінні цього слова, так і в юридичному.
День примирення, введений нещодавно на Україні, як державне свято, це факт визнання єдності українського народу незалежно від політичних поглядів. Це крок до припинення всіх воєн, в які була втягнута Україна - ідеологічних, релігійних... Всіх! Слава Україні! Ні війні!
Ніхто не заперечує ролі радянських солдатів у перемозі над фашизмом, але чомусь визнання цього факту повинно обов'язково супроводжуватись індульгенцією сталінському режиму? Бо інакше доведеться розкрити всю правду про Другу світову війну. Розповісти про те, чому Радянський Союз вступив у неї через два роки після її початку. Ця розповідь не обійдеться без згадки про Радянсько-Фінськую війну 1939-1940 гг. Доведеться пояснити, чому, на думку ряду істориків, ця наступальна операція СРСР проти Фінляндії відноситься до Другої світової війни, а у радянської і російскої історіографії ця війна розглядається як окремий двосторонній локальний конфлікт, який не є частиною Другої світової війни, також як і бої на Халхин-Голі? Доведеться згадати і про те, що початок військових дій призвів до того, що в грудні 1939 року СРСР як агресор був виключений з Ліги Націй - прообразу ООН!
Росії не знайоме таке поняття як примирення, не державне воно. Примирення потрібно народу, а не влади. Їй від нього мало користі. Поділ на червоних і білих, на своїх і чужих, повне і нещадне, остаточне і безповоротне - ось що зміцнює російську владу, тому ніякої правди про війну Росії не потрібно. Не випадково у Росії досі немає мирного договору з Японією. Після 1917 року Росія жодної війни не закінчила, як в повному розумінні цього слова, так і в юридичному.
День примирення, введений нещодавно на Україні, як державне свято, це факт визнання єдності українського народу незалежно від політичних поглядів. Це крок до припинення всіх воєн, в які була втягнута Україна - ідеологічних, релігійних... Всіх! Слава Україні! Ні війні!