Підсумки - Чемпіонат України
В даному записі я підведу підсумки першої частини
чемпіонату в кількох своїх власних номінаціях. Це моя власне суб’єктивне
бачення ситуації в українському футболі, але, на мою думку, я майже не втік від
реальності.
Найкращий клуб:
Шахтар. На мою думку вони справді показують чемпіонську гру, судіть самі вони набрали 52 очки із 57-ми можливих, що складає 91,2 % від можливої кількості очок. При цьому, вони не дуже багато витрачають сил на потрібний їм результат, або кажучи простіше, більшість їхніх перемог на класі. Це й підтверджує статистика, не докладаючи надто великих зусиль вони забивають один гол, і не пропускають. Так вони перемагали у 6-ти випадках з рахунком 1:0. Також це одна з найкращих атакувальних команд чемпіонату (38 м’ячів) і найменш пропускаюча (8 м’ячів). Втратили очки лише двічі, і це напевно через те, що розслабились та недооцінили суперників. На даний момент в них нараховується серія із 10-ти перемог підряд. Достойний показник. Найбільшими складовими успіху донбаського клуб є наявність хороших гравців у кожній лінії, тренер Мірча Луческу, яка за роки роботи в клубі зміг поставити гру команді та стабільність, і я вважаю, що найголовнішою складовою успішності гірняків є Рінат Ахметов, через дві обставини - його гроші та вдалий підбір кадрів на ключові позиції у системі донецького клубу.
Клуб-розчарування:
Тут хотілось би назвати три клуби:
Таврія. Здається в тамтому сезоні команда показували досить непогану гру. Але попавши в єврокубки стрімко полетіла вниз, все почалось із вчиненого над ними розгрому Шахтарем у матчі Суперкубку України, потім пішов виліт із Лфги Єврпи, де клуб нічого не протиставив німецькому Байєру. А в чемпіонаті скотилася на даний момент на 9-ту сходинку. Через невдалі результати було звільнено Пучкова, але з іншого боку, навіщо? Клуб по суті не підписав ніякого толкового гравця влітку. А зараз з команди йду провідні гравці. Найбільшим розчаруванням клубу є якраз непродумані дії керівництва.
Дніпро. Команда, що має постійно супер пупер амбіції, які не може реалізувати їх у реальність. Цього року вилетіла на ранніх стадіях із Ліги Європи. Із командами, що йдуть перед нею зуміла набрати лише 1 одно, і то з Газаєвським Динамо. Логічним було, що звільнили Безсонова. І на даний момент Хуанде Рамос повинен показати, чи може цей клуб бути одним з кращих в Україні, чи здатен лише на пусті амбіції.
Динамо. Команда, яка здавалось б вибралась із кризи, у яку завали її «студенти» Лобановського, за допомогою Сьоміна, після неочікуваного демаршу останнього знову почала показувати гру, яка наводить сльози на обличчя динамівських уболівальників. Основним винуватцем цього став - Газаєв, який хотів побудувати емпайр-стейт білдінг, а вийшов звичайний сарай. Чому так сталося? Варіантів є багато це й високі фізичні навантаження, бразильська лінія захисту, команда «плавила» його, невдалі трансфери і т.д. Можливо клубові і вдасться перебудуватись взимку, алеце все залежить я вважаю від Ігоря Суркіса.
Найкращий прогрес:
Волинь. Команда, що зараз займає шосте місце, показую доволі непогані результаті після свого повернення у вищий дивізіон. Тут я вважаю, що без Кварцяного нічого б цього і не сталося б. Бо незважаючи на його всі заяви, скандали, епатажність, він справді із гавна здатний зліпити цілком діючий механізм у вигляді волинських футболістів. Що буде далі? Не знаю, є варіант, що в другій частині сезону клуб пригальмує, щоб продавати матчі, бо їм напевно все таки виліт уже не грозить. Або ж Кварцяний виведе їх у єврокубки, чого б я і хотів.
Регрес:
Це запорізький Металург. Ну тут навіть не треба нічого пояснювати. Команда остання і просвітлення не видно.
Клуб-стабільність:
Оболонь. Чому стабільна? Не через знову ж таке саме місце як і в минулому сезоні, а за поступовий розвиток. Команда повільно, але поступово покращує свою гру, збирає свою армію вболівальників, вдало орієнтуючись на Оболонський район міста Києва, розвиває інфраструктуру та власну футбольну школу. І не жаліється, як це часто роблять інші клубу, на те що їх не підтримує влада.
Воля до перемоги:
Як на диво переможцем тут стала Зоря, саме цій команді найчастіше вдавалося найчастіше виривати перемогу, або зводила матч у нічию на останніх хвилинах зустрічі в порівнянню із іншими клубами. Зокрема двічі у 8 турі перемогла Тарвію, завдяки голам протягом останніх 10-ти хв., 5:3.
Команда-невдаха:
Таврія, яка тричі втрачала перемогу на останніх хвилинах зустрічі. Це може свідчити про те, що гравці фізично підсідають до кінця матчу. Наприклад в 13 турі вигравши за 7 хв. до кінця матчу із Оболоню, умудрилася пропустити 2 мячі від оболоні і в підсумку залишитися без нічого.
Фарм-клуб:
Зоря, в даному випадку фарм-клуб Шахтаря, тому що орендує в останнього 10 футболістів.
Кривбас, але тепер вже фарм-клуб Дніпра.
Це по суті зрозуміло чого так є, на жаль, два цих клуби кормляться із одного корита. Тому і маємо таку плачену ситуації.
Висновок:
Загалом мені не дуже сподобалась перша половина чемпіонату, на цьому позначилася і відсутність боротьби за чемпіонство, і псевдо боротьба за 2-3 місця, і по суті те, що майже відомо дві команди, які вилетять на весні. Жаль, що немає інтриги. Максимум вона спостерігатиметься в боротьбі за 6 місце, яке можливо дасть право комусь грати в єврокубках.
Найкращий клуб:
Шахтар. На мою думку вони справді показують чемпіонську гру, судіть самі вони набрали 52 очки із 57-ми можливих, що складає 91,2 % від можливої кількості очок. При цьому, вони не дуже багато витрачають сил на потрібний їм результат, або кажучи простіше, більшість їхніх перемог на класі. Це й підтверджує статистика, не докладаючи надто великих зусиль вони забивають один гол, і не пропускають. Так вони перемагали у 6-ти випадках з рахунком 1:0. Також це одна з найкращих атакувальних команд чемпіонату (38 м’ячів) і найменш пропускаюча (8 м’ячів). Втратили очки лише двічі, і це напевно через те, що розслабились та недооцінили суперників. На даний момент в них нараховується серія із 10-ти перемог підряд. Достойний показник. Найбільшими складовими успіху донбаського клуб є наявність хороших гравців у кожній лінії, тренер Мірча Луческу, яка за роки роботи в клубі зміг поставити гру команді та стабільність, і я вважаю, що найголовнішою складовою успішності гірняків є Рінат Ахметов, через дві обставини - його гроші та вдалий підбір кадрів на ключові позиції у системі донецького клубу.
Клуб-розчарування:
Тут хотілось би назвати три клуби:
Таврія. Здається в тамтому сезоні команда показували досить непогану гру. Але попавши в єврокубки стрімко полетіла вниз, все почалось із вчиненого над ними розгрому Шахтарем у матчі Суперкубку України, потім пішов виліт із Лфги Єврпи, де клуб нічого не протиставив німецькому Байєру. А в чемпіонаті скотилася на даний момент на 9-ту сходинку. Через невдалі результати було звільнено Пучкова, але з іншого боку, навіщо? Клуб по суті не підписав ніякого толкового гравця влітку. А зараз з команди йду провідні гравці. Найбільшим розчаруванням клубу є якраз непродумані дії керівництва.
Дніпро. Команда, що має постійно супер пупер амбіції, які не може реалізувати їх у реальність. Цього року вилетіла на ранніх стадіях із Ліги Європи. Із командами, що йдуть перед нею зуміла набрати лише 1 одно, і то з Газаєвським Динамо. Логічним було, що звільнили Безсонова. І на даний момент Хуанде Рамос повинен показати, чи може цей клуб бути одним з кращих в Україні, чи здатен лише на пусті амбіції.
Динамо. Команда, яка здавалось б вибралась із кризи, у яку завали її «студенти» Лобановського, за допомогою Сьоміна, після неочікуваного демаршу останнього знову почала показувати гру, яка наводить сльози на обличчя динамівських уболівальників. Основним винуватцем цього став - Газаєв, який хотів побудувати емпайр-стейт білдінг, а вийшов звичайний сарай. Чому так сталося? Варіантів є багато це й високі фізичні навантаження, бразильська лінія захисту, команда «плавила» його, невдалі трансфери і т.д. Можливо клубові і вдасться перебудуватись взимку, алеце все залежить я вважаю від Ігоря Суркіса.
Найкращий прогрес:
Волинь. Команда, що зараз займає шосте місце, показую доволі непогані результаті після свого повернення у вищий дивізіон. Тут я вважаю, що без Кварцяного нічого б цього і не сталося б. Бо незважаючи на його всі заяви, скандали, епатажність, він справді із гавна здатний зліпити цілком діючий механізм у вигляді волинських футболістів. Що буде далі? Не знаю, є варіант, що в другій частині сезону клуб пригальмує, щоб продавати матчі, бо їм напевно все таки виліт уже не грозить. Або ж Кварцяний виведе їх у єврокубки, чого б я і хотів.
Регрес:
Це запорізький Металург. Ну тут навіть не треба нічого пояснювати. Команда остання і просвітлення не видно.
Клуб-стабільність:
Оболонь. Чому стабільна? Не через знову ж таке саме місце як і в минулому сезоні, а за поступовий розвиток. Команда повільно, але поступово покращує свою гру, збирає свою армію вболівальників, вдало орієнтуючись на Оболонський район міста Києва, розвиває інфраструктуру та власну футбольну школу. І не жаліється, як це часто роблять інші клубу, на те що їх не підтримує влада.
Воля до перемоги:
Як на диво переможцем тут стала Зоря, саме цій команді найчастіше вдавалося найчастіше виривати перемогу, або зводила матч у нічию на останніх хвилинах зустрічі в порівнянню із іншими клубами. Зокрема двічі у 8 турі перемогла Тарвію, завдяки голам протягом останніх 10-ти хв., 5:3.
Команда-невдаха:
Таврія, яка тричі втрачала перемогу на останніх хвилинах зустрічі. Це може свідчити про те, що гравці фізично підсідають до кінця матчу. Наприклад в 13 турі вигравши за 7 хв. до кінця матчу із Оболоню, умудрилася пропустити 2 мячі від оболоні і в підсумку залишитися без нічого.
Фарм-клуб:
Зоря, в даному випадку фарм-клуб Шахтаря, тому що орендує в останнього 10 футболістів.
Кривбас, але тепер вже фарм-клуб Дніпра.
Це по суті зрозуміло чого так є, на жаль, два цих клуби кормляться із одного корита. Тому і маємо таку плачену ситуації.
Висновок:
Загалом мені не дуже сподобалась перша половина чемпіонату, на цьому позначилася і відсутність боротьби за чемпіонство, і псевдо боротьба за 2-3 місця, і по суті те, що майже відомо дві команди, які вилетять на весні. Жаль, що немає інтриги. Максимум вона спостерігатиметься в боротьбі за 6 місце, яке можливо дасть право комусь грати в єврокубках.