Музи їздять у метро

[patlatanata]

"Натхнення можна знайти скрізь, - колись казала хлопцеві, - треба тільки шукати. Саме "шукати", бо саме воно "приходить" вкрай рідко".
Мої промови минулого року не подіяли, але цим літом я сама знайшла натхнення в метро і пригадала ті слова. Так от, побачене:




І те, що вийшло:

***
ТКНМН
Залиш на мені відбитки пальців -
Як незаперечний доказ на місці злочину.
Попереду ще чекають тисячі шансів.
Головне - визначитися, хто що хоче тут.

Це так дивно, незвично і... трошечки страшно.
Так неждано, негадано і ... омріяно.
Це - бути Сехисмундо*, що вийшов із башти,
Чи над ріллею гадати, що там посіяно.

Але що б там не було - це тільки початок.
Дотик - лиш ключ. Як до MEIZU M3s.
Наче вдих перед тим, як закричати,
Перший крок на шляху - "з" або "без".

І я не буду ламати голову, що далі робити,
І питати тебе - куди ми прямуєм і звідки.
Можна все скопіювати або підробити -
Неповторними лишаються тільки відбитки.
(кінець серпня 2016)

Може, музи їздять у метро і діляться дарами із замученими натовпом і відстанями пасажирами. А, може, справа зовсім не в музах...

* Сехисмундо - це я про головного персонажа "Життя - це сон" Кальдерона.