Макс Кідрук, «На Зеландію!»
Завжди думала, що книги про подорожі - ну явно не моє. Засіла ця думка ще в школі, під час вивчення «Дітей капітана Гранта» (які так і не змогла дочитати) і низки подібних книг у програмі. А рік тому, читаючи першу частину «Теплих історій…», переконалася у стійкості такої нелюбові (див. http://patlatanata.livejournal.com/5344.html). Поки не настало 12 березня цього року.
Саме тоді відбулася презентація нової книги Макса Кідрука «На Зеландію!». Я радо пішла туди, бо після «Бота» стала фанаткою цього автора. Якщо цікаво, як це сталося, дивіться тут http://patlatanata.livejournal.com/16552.html
2 дні і 1 ранок ми з Кідруком (тобто з його «На Зеландію!») були нерозлучні. Ну, не зовсім нерозлучні, але ця книга рятувала мене від нудьги у метро.
Тепер я сумніваюся, чи аж так ненавиджу книги про подорожі. «На Зеландію!» прочитала легко і невимушено. Не з таким запалом і захопленням, як «Бота», але загалом було цікаво, особливо спочатку, коли (у вступі) писалося про перуанські твердині.
Тепер більш загально. «На Зеландію!» - це три повісті-травелоги (література подорожей), спогади про пригоди в Єгипті, Сирії і Новій Зеландії. Пригоди ці такі вражаючі, що важко повірити (не зважаючи на документальні підтвердження - фотки) в реальність усього, що сталося з автором.
Втім, мені з Кідруком завжди важко. Коли читаю технотрилер, то важко НЕ вірити, коли читаю спогади - важко ПОвірити, але в обох випадках - найважче - відірватися.
Назву книзі дала остання повістина про «просвітницьку» акцію, проведену з ініціативи Сергія Притули, для захисту честі і гідності українських дівчат. (Правда, описуючи свої звитяги, Макс Кідрук мимовільно образив честь і гідність новозеландських дівчат, але, слава Богу, жертви про це не дізнаються).
Не буду переповідати зміст, бо все одно не вийде зробити це так яскраво і з гумором, як то зробив автор. Але ж треба створити вам хоч якесь уявлення… «Через революцію, арешт і козячі пологи» - анонсує перша сторінка обкладинки. Про революцію було хоч відбавляй, загроза арешту нависала кілька разів, історія про пологи іде бонусом тим, хто приходить на презентацію. Коротко про неї можете почитати тут http://gazeta.ua/articles/culture/_revolyuciya-v-egipti-ta-seksturisti-z-novoyi-zelandiyi-ukrayinska-knigapodorozh/545832
Що мені дала ця книга.
1) Задоволення під час поїздок у метро. Між іншим, формат дуже придатний для такого читання: книга тонка, в товстій обкладинці, розбита на маленькі розділи.
2) Надію, що я колись полюблю книги про подорожі.
3) Бажання почитати інші травелоги Кідрука (це ж його фішка, кінець кінцем).
4) Розуміння, чому Любов критикує моїх чоловіків. Читаючи частину «На Зеландію!», зрозуміла: до ТАКОГО я б ніколи не додумалася, бо для цього треба бути хлопцем.
А якщо хтось читав «На Зеландію!» Макса Кідрука, то пишіть, будь ласка, що вона дала вам, дуже цікаво дізнатися!
P.S. : Півпрезентації Макс Кідрук розповідав про наступну свою книгу - технотрилер «Жорстоке небо». Вихід заплановано на вересень цього року. І так тепер хочу, ХОЧУ, ХОЧУ (!!!) почитати! Відчуваю, що уподобаю її не менше, за «Бота». Але… треба чекати.