Подяка
Сьогодні маю
натхнення від друзів з ЖЖ та ФБ щось написати.
Хочу подякувати. Вперше
за довгий час подивилась на те, що відбувається в Україні без домішки переляку
та жалю. Не було гірко. Просто кілька гарних постів співпали. Якось все так банально
і водночас рефлексивно: ліві та праві студенти, Ліна Костенко і Львів, навіть
скандал з «Міняю Жінку». Я, бачите, хронічно занурююсь в минуле і чим далі тим
більше. Перспективи лівацько-економічного а-ля Ле Гофф тлумачення Середньовіччя
мене цікавить набагато більше ніж лівацькі перспективи українського студентства
(перші давно вже, до речі, неактуальні, сподіваюсь як і другі - тут має бути
єхидний смайлик ). А можливість почитати від руки писаний манускрипт Томи
Аквінського (ну не будемо палку перегинати - копію) більше ніж статті сучасних українських
філософів (для заспокоєння останніх скажу, що сучасною французькою філософією я
цікавлюсь ще менше і взагалі маю глибоку переконаність, що все сучасне шкідливе
для нервової системи)…
Але мабуть в мене
знову почався період прориву. У Станіслава Лема так було в книзі про Голем. Один
час ти замикаєшся в собі, накопичуєш інформацію, мислиш так що тільки гайки
скриплять (для мене це означає режим дід-бібліотека), а потім враз ніби знову
виходиш на Світ Божий, за однією фріківською метафорою з недавно вловленого
дискурсу "з нори вилазиш". Причому як я недавно зрозуміла, це не обов’язково
значить готовність викладати інформацію (пусти мене зараз до студентів я мабуть
вовком завию, а раніше вважала це сенсом життя), швидше це вироблена в собі
нова концепція бачення світу, коли ти приблизно знаєш як опрацьовувати інформацію,
що надходить. Для мене це зараз приблизний план дисеру, який я собі трошки
уявила і…
привітайте мене,
10 сторінок французькою написала. Лишилося всього 340 !!!
так що дякую вам
друзі за те, що ви є і що пишете… і мабуть це в мене так проявляється весна,
чого і вам зичу !!!
натхнення від друзів з ЖЖ та ФБ щось написати.
Хочу подякувати. Вперше
за довгий час подивилась на те, що відбувається в Україні без домішки переляку
та жалю. Не було гірко. Просто кілька гарних постів співпали. Якось все так банально
і водночас рефлексивно: ліві та праві студенти, Ліна Костенко і Львів, навіть
скандал з «Міняю Жінку». Я, бачите, хронічно занурююсь в минуле і чим далі тим
більше. Перспективи лівацько-економічного а-ля Ле Гофф тлумачення Середньовіччя
мене цікавить набагато більше ніж лівацькі перспективи українського студентства
(перші давно вже, до речі, неактуальні, сподіваюсь як і другі - тут має бути
єхидний смайлик ). А можливість почитати від руки писаний манускрипт Томи
Аквінського (ну не будемо палку перегинати - копію) більше ніж статті сучасних українських
філософів (для заспокоєння останніх скажу, що сучасною французькою філософією я
цікавлюсь ще менше і взагалі маю глибоку переконаність, що все сучасне шкідливе
для нервової системи)…
Але мабуть в мене
знову почався період прориву. У Станіслава Лема так було в книзі про Голем. Один
час ти замикаєшся в собі, накопичуєш інформацію, мислиш так що тільки гайки
скриплять (для мене це означає режим дід-бібліотека), а потім враз ніби знову
виходиш на Світ Божий, за однією фріківською метафорою з недавно вловленого
дискурсу "з нори вилазиш". Причому як я недавно зрозуміла, це не обов’язково
значить готовність викладати інформацію (пусти мене зараз до студентів я мабуть
вовком завию, а раніше вважала це сенсом життя), швидше це вироблена в собі
нова концепція бачення світу, коли ти приблизно знаєш як опрацьовувати інформацію,
що надходить. Для мене це зараз приблизний план дисеру, який я собі трошки
уявила і…
привітайте мене,
10 сторінок французькою написала. Лишилося всього 340 !!!
так що дякую вам
друзі за те, що ви є і що пишете… і мабуть це в мене так проявляється весна,
чого і вам зичу !!!