Nov 16, 2012 14:17
Я нарешті дорвалась до «Риму з любов’ю» Вуді Алена. Це настільки геніально, що навіть сподвигло мене написати пару рядків. Отож :
- Проститутка, яку прийняли за дружину - 5 білів, я сміялась майже вперше за день;
- Алек Болдуїн - внутрішній голос усіх героїв відразу, що виводить приховані в класичному театрі підтекст та мотивацію героїв на перший план - приємно дивитися. До речі, приємно і тому, що сюжетна лінія цілком завершена, персонаж до кінця зберігає свою « уявну реальність », відходить так як і прийшов :)
- Великий іпохондрик (просто хочеться порізати на цитати): «сам комуніст, його батько гробар, а мати що - утримує лепрозорій?», «Хтось помер? - Ні, але ще не вечір», «Ви легко знайшли дорогу? - так, ми просто йшли за катафалком». А голий мужик в душі на сцені? Та Вуді просто «жжет».
- Проживши 3 роки в Парижі я думала, що Вуді з французів буде стібатися, що вони сплять з ким попало. А це,в його уявленні виявляється, що це італійці такі розпусні. Ну де від знайшов такого чудового крадія? Я би з ним сама, от чесне слово. Ну що тут скажеш - придушене лібідо в патріархальній культурі - в цьому весь Вуді :)
І кінцівка - ну дуже Вуді останніх років: все тихо без скандалів, всі живі здорові, місто, вечір, гуляння, мовляв «ідіть ви зі своїм катарсисом, ми тут ще над трупом модернізму не наглумились».
Ну а в цілому: хочу знову в Рииииим !!!!!!!!!
кіно,
враження