Про парижан

Mar 11, 2011 01:32

Важко про це говорити. Якби ти мене минулого року спитали, я би мабуть війну і мир написала. А зараз  для мене все тут органічно. Я відчуваю себе вдома.

Але спробую !!!

Отож, Характерні риси парижан: 
  • Цілуються при зустрічі в щочку (усі з усіма), це просто страх Божий. Сидиш ти на вечірці. Завалює компанія і поки всі всіх не перецілують вечірка не продовжиться. І так піввечора. А ще француз багато курять. Здається я вже починаю по подиху з рота розрізняти марки сигарет. А ще половина хлопців не голиться. Вбийте мене тапочком таке цілувати…
  • Курять. Школярі (як проходиш біля якогось ліцею, там просто димова завіса), молоді і дідки. Дами (поважні матрони, а не бізнес-леді звісно) не курять. Їм не личить. Коли йде дрібний дощ, чи сніг на вулиці справжній фільм нуар - всі курять взатяжку і п’ють каву з великих чашок.
  • Вбивче ввічливі. Іноді щиро. Часто мається на увазі: - мсьє, ви ідіот, не стійте на дорозі, - від такого чую і взагалі ідіть, куди йшли, я тут перший став. І це у ввічливому діалозі на 20 хвилин. Але при цьому не роблять шоу, якщо помітять, що ти спостерігаєш, об’єднаються в справедливому гніві за втручання в їх особистий простір.
  • Культивують французьку мову. Вони тебе звісно похвалять, якщо спробуєш з ними спілкуватись, але вже на 5 хвилині почнуть вказувати на твої помилки і брати на кпини. На відміну від англійської, французька мова не існує в інтернаціональному спрощеному варіанті. Дотримуйся єдиного стандарту, або вали звідси. Але це характерна риса всіх французів, а не тільки парижан.
  • Поспішають. Їдять, курять, п’ють каву, читають газети, все на ходу. І не важливо куди ти спізнюєшся: на пробіжку в сусідній сад, чи на ілову зустріч. Принциповий тут ритм життя. Це можуть засвідчити всі провінціали, які приїжджають в Париж.

 Типи французів: 
  • Підлітки. Унісекс. Приталений силует. Багато розтріпаного волосся (особливий шик завивати в буклі і зрощувати брови, все як в сучасних фільмах про підлітків). Хоббі: прогулювати батьківські гроші, напиватись, невідомо де шлятись по ночах, кричати як навіжені на вулицях, приходити ригати на Площу Сорбони (сама 2 рази бачила).
  • Молоді чоловіки. Або з триденною щетиною і замріяним поглядом хлюпики-інтелектуали, або прилизані нафарбовані мачо (не факт, що накачані), типу «я в цьому житті мега-успішний». До 35 обидва типи ще нічого. Потім сумне видовище (як і впринципі більшість нежонатих мужиків цього віку).
  • Молоді жінки. По буднях мало нафарбовані, в кедах з кавою-газею-сигаретою мчать по маршруту навчання-робота-інша робота/навчання (але завжди по-паризькому стильні, хоч там рюшики на футболці, хоч мила сумочка). По вихідних і вечорах: королеви барів і танцполів, часто інтелектуалки. Країна розвинутого фемінізму, а ви як думали?
  • Старші чоловіки. Ну тут все стандартно. Як Даніель Отой в фільмі «Я її кохав». Зайняті, ввічливі, патер фаміліас.
  • Старші жінки. Ще пам’ятають ідеали буржуазії і благословенну дофеміністичну епоху. Матер фаміліас. Мають 2-4 дітей, працюють на півставки. Отримують менше за чоловіків. Займаються сім’єю, серіалами, культурою (створюють всілякі доброчинні товариства).
  • Пенсіонери. Милі дідки на лавочках в парку. Грають в дивну гру з м’ячиками. Онуків і собак вигулюють, нікого не чіпають. Апріорі багаті (бідним пенсіонерам в Парижі жити не по кишені, тільки тим, хто має ренту).
  • Пенсіонерки. Фемінізм відроджується. Часто бойові бабці. Левова доля шовінізму іде від них. Хобі: гуляти, купувати продукти, бити негрів в метро (не боляче так, сумочками). Не люблять все нефранцузьке, а тому вишукують його навколо себе і культивують як чужинство.
Ну десь так. Але от про що рідко говорять, так це про так звані не інтегровані елементи: африканців, арабів та китайців, які часто живуть у власних общинах (17,18,13 округи та північне передмістя), заледве говорять французькою і яким ті парижани м’яку кажучи не дуже то вже і потрібні, бо в них є власний Париж, який відрізняється від їхньої батьківщини тільки кращими умовами життя. Звісно я перебільшую, вони теж прагнуть отримати освіту і роботу, але на практиці тим, хто живе в таких общинах це дається важче.
Ну ось десь якось так. Розумію, що це набір відомих штампів, але нічого іншого на думку не спадає.

естетика, враження

Previous post Next post
Up