Мої сусіди

[parasolya]

Зранку сонячно і по дорозі на роботу тепер більше ходжу пішки.

Мешкаю я недалеко від «представництва Росії при ЮНЕСКО» - тобто біля садиби посеред парку закритого для місцевої публіки. Користуючись особливим статусом території, там винаймають здебільшого нелегальних емігрантів з екс-СРСР, які працюють на будівництві. Гроші є - отже там іде

Comments

[valya_zakhabura]

у цьому психологія заробітчан - шукати десь кращої долі, а не творити її в себе. Коли порівнювати скільки мої друзі, що мають британське громодянство отримують і витрачають нва комунпальні платежі та проїзд. То виходить що на продукти-одяг-розваги лишається стільки ж як у нас тільки в перерахунку на фунти. Просто у "далекому закордонні" платять чесно (переважно але всяке буває, особливо з нелегелами), там чисто й охайно...все. Це ВСЕ! То живіть тут і робіть охайно й чисто! Он полякам дозволитли працювати в Німеччині, тепер Поляки чекають на українців, які працюватимуть в Польщі... а в нас будуть вірмени, туркмени, китайці...

[terrykoo]

Не все. Ще треба врахувати відносну "стабільність" роботи за кордоном. Пересічний заробітчанин є людиную переважно із сільським і дуже практичним складом розуму, рахує кожну копійку і відкладає.
Два-три роки тому серед моїх знайомих ходили розмови, що вїхньому Бучачі чи Коломиї вже можна заробити "на будовах" майже стільки, як у Франції, і не витрачатась на європейські квартплати, на їжу тощо. Але дуже швидко ситуація в Україні помінялась, робота знову зникла, ціни піднялись, реальна зарплата впала. Отже, і розмови про повернення якось стихли. Заробітчани це не просто шукачі кращої долі, це люди які зневірились що вдома може бути краще.

[valya_zakhabura]

проблема ще в тому, що українці (мабуть це історично, чи що)не вміють консолідуватися (на 3-х 2 гетьмани, якось так)
Замість того щоб створювати сільсікі підприємства - будують доми, в яких потім не живуть, бо знов на заробітки і т.п. Так, в нас система державна жахлива - оббирають і обдирають. Але якби з розумом: одне село пече, друге сир варить, третє коней розводить, п'яте коци, плахти робить - не обібрали б. Може я помиляюсь.

[parasolya]

о, це вже комуни...

[valya_zakhabura]

ні, це спільні підприємства, які дають змогу заробляти не одному-двом, а цілому селищу. Приклад кп Дитятки - голова колгоспу, який його не розкрав, а організував ферму та пекарню. Робота була всьому селу, навіть пенсіонерам. Як тільки він пішов... а... кому це треба - і село знову сидить без роботи, бо у кожного "хата зкраю"

[parasolya]

дісно - я перекладала приятельці її листи з украинськими родичами. після помаранчової революції були робичі повернулися з Москви... працювали в Києві. все ж ближче. але ж ще не у себе на Івано-франківщині. потім, знову подалися на заробітки закордон

[terrykoo]

Власне і я про те!
Система в Україні зроблена так, що всі правила залежать від мінливого настрою якогось чиновника і в разі проблем, навіть, елементарної справедливості годі чекати. Еміграція - це завжди тяжкий крок з важкими наслідками для родини, але якщо люди на нього йдуть, значить причини були дуже суттєві. Я наприклад, ніколи не засуджував таких заробітчан, бо можливо сам, певною мірою, такий як вони... Легко декому казати: "давайте зберемось селом і створимо спільне підприємство", або "зберемось разом і зробимо революцію". Нажаль, реальність зовсім не така.