(no subject)
Мене раптово почало переслідувати відчуття нудоти.
Більше того- інколи ловлю себе на думці, що з цим відчуттям прийдеться жити ще якийсь час. До весни наприклад. Це відчуття викликане абсолютною втратою будь-якої зацікаленості в людях, в історіях, в історія цих людей тим більше. В мене бажання перемалювати стіни, переставити меблі, або просто викинути все, порвати стосунки раз і назавжди з багатьма людьми- зробити все для того аби відчуття нудоти пройшло.Читати Стівена Хокінга і дивитися німе кіно. У мене враження, що меланхолія і нудота стає більш схожою просто на попутника, або на валізу,яку приходиться постійно з собою тягнути. Переслідує постійна втома, тягне до землі так, ніби за ніч змінилась сила гравітації.
В мене є надія, що з приходом весни, з приходом світла і тепла, кольору прийде і відчуття легкості ззовні і всередині. Хоча сумніваюсь, що саме відсутність перерахованого вище є причиною мого "багажу".