пп (похмурий пост)
Стараюсь спілкуватись із більшою кількістю людей, аби мізантропія не вигризла в мозку те що в мені є найбільш людським. перетворююсь на якогось дивного персонажа, в якого параноя полягає в тому, що він ставить під сумнів щирість збоку друзів, сім*ї і всіх всіх всіх. Мабуть якби в мене була сироватка правди чи який-небудь детектор брехні то вони точно б не валялись припавши пилом.
З іншого боку новим відкриттям для мене є те, що будувати навколо себе неприступний мур не означає бути менш вразливою. Отаке-то розчарування, аж смішно..В кінцевому результаті якби людині можна було б жити без серця я б так і зробила..
