мамо, я стрибала з мосту!
Дім-там де люди. У Франківську дім, бо там живуть люди, яких люблю, ціную і поважаю. Із всіх поїздок у Станіславів ця була найдовша, найкраща, найбільш сповнена подіями та емоціями.
Дякую за те,що прийняв, поговорив до 4-30 ранку, припідніс вогонь до сигарети 1000 разів, і що прослухав стільки всяких історій і думок, за те що мільйон разів почув "ні" :), за те що повіз мене літати, за те що навчив слову із сленгу авто-стоперів, за кіно, за музику, за все і навіть більше. Дякую космосу за те що нам добре вчотирьох, байдуже що у всіх різні інтереси та стосунки, немає спрягу, немає негативу, максимум легкий стьоб. Дякую вам двом персонально за те що ви такі хороші і милі є. Дякую Карлику Онотолію за шоу, дякую хлопцям, які крутили нарізку фільмів в Люм*єрі, ще тим,які грали на контрабасі, скрипці саксофоні, кларнеті, а також на пакетах, дивних пляшках і джиджеріду. Дякую чуваку.який так вчасно кричав "піжаамааа-пааті!". Дякую Вовочці ,який так мило спостерігав як летить пташка тримаючи в руках кермо, за специфічне почуття гумору дякую також. Андрію, тому самому.який схожий на Клінта Іствуда, за те що всі троси міцно скріпив і дозволив політати, обов*язково приїду і політаю якось ще. Христі- за оптимізм, Тарасу-за те що він "побіг". Ростику- за ангелика, химері- за коктейлі, укрзалізниці за такі потяги від яких хочеться поскоріше додому.
Можна написати ще стільки слів і стільки вражень,але чомусь переважно вони залишаються всередині, писати про них важко,тому й вийшла якась "оскарівська подяка" :D скажу що з сувенірів в мене збереглись: запрошення на кіно в Люм*єр, один-єдиний зроблений мною кадр, один мертвий джміль знайдений в ******, квитки на потяг, пару синяків від системи і смішно загорілі руки. Травень швидко стає моїм улюбленим місяцем в році, вже чекаю 22 число..
