щастить чи ні?
якось їй сказали, що вона хвора. в силу її розуміння ( ну, як тобі здавалось, мудрого:), освіти ( як тоді здавалось, достатньої) та досвіду попередніх поколінь, які активно вмирали від цієї "радості", ця ненормальна мадам з переляканою впевненістю взялася таки за процес під назвою "лікування" ( тепер в неї є ще й практика садо-мазо, чим не позитив!? :)
спробувала і... не вийшло... на той момент у дівчати, яке ніби завжди та на все має свою точку зору ( далеко не завжди адекватну), впевнено приймає рішення ( може інколи таки треба спершу думати, а потім то все приймати?))) і вміє "бути дорослою", коли ті дорослі ховаються в кущі...це дівча злякалось і здалось. ніколи б не повірила, що з нею така халепа станеться, бо боротись - то, мабуть, звичка з дитинства. але вона виявилась слабшою за Дон Кіхота і не змогла боротись з вітряками навіть в своїй голові.
і головне їй стало достеменно зрозуміло, що боротись за когось таки простіше...
і воно б було все так , як є, і рішення таки було прийнято...жити миттю, вбирати максимум життя та дарувати максимум позитиву тим, кого любиш. і насправді може здатись, що отій мадам, що вже другий рік активно збирається одягнути білі капці та познайомитись із Всевишнім...ну, словом, що їй не пощастило. але насправді, розповім вам ще одну штуку...
вона навчилась цінувати людей та кожну посмішку, затишну мовчанку та кожну мить щирості;
тепер вона вміє закохуватись в момент:
коли її обіймають, бо просто повернулись з відпустки та раді її бачити; коли вона слухає нову історію про "помідорчика" від шалено люблячої свого кота дівчинки міс позитив.
в мить, коли з нею п'ють на лавці каву і розповідають про всі митарства держслужб реєстрації якихось препаратів...
коли їй просто приносять в дарунок букет петрушки, вирощений власноруч на дачі, чи коли в її кімнаті з'являється власне "сонце" соняшників, дароване близькою людиною...
вона відкрила для себе, що ніжна добра білява дівчинка, може з пристрастю тигриці обговорювати питання політики, а мініатюрна леді з Харкова з розумом Марії Кюрі Склодовської, може бути еталоном скромності...
в неї є унікальні люди, яким їй просто подзвонити на день народження і сказати "я тебе люблю" і леді, яка вміє примусити станцювати, як Шакіра, навіть кульгавого на дві ноги.
Її ледь не вдушили вобіймах на радощах отримання першої передвесільної фотосесії, і то було кльово.
і її кожного дня смішить кумедне дівча з ластовинням, яке вміє коментувати все на світі так, що навіть серйозних дядь заганяє в кут.
а чи у кожного знайдеться друг з тілом "вбивці" та чистою душею дитини?
...вона зустріла надзвичайних людей, які готові за неї боротись...
далеко не всім щастить, як їй...
стакан наполовину повний, а не пустий...знову
завдяки їм
спробувала і... не вийшло... на той момент у дівчати, яке ніби завжди та на все має свою точку зору ( далеко не завжди адекватну), впевнено приймає рішення ( може інколи таки треба спершу думати, а потім то все приймати?))) і вміє "бути дорослою", коли ті дорослі ховаються в кущі...це дівча злякалось і здалось. ніколи б не повірила, що з нею така халепа станеться, бо боротись - то, мабуть, звичка з дитинства. але вона виявилась слабшою за Дон Кіхота і не змогла боротись з вітряками навіть в своїй голові.
і головне їй стало достеменно зрозуміло, що боротись за когось таки простіше...
і воно б було все так , як є, і рішення таки було прийнято...жити миттю, вбирати максимум життя та дарувати максимум позитиву тим, кого любиш. і насправді може здатись, що отій мадам, що вже другий рік активно збирається одягнути білі капці та познайомитись із Всевишнім...ну, словом, що їй не пощастило. але насправді, розповім вам ще одну штуку...
вона навчилась цінувати людей та кожну посмішку, затишну мовчанку та кожну мить щирості;
тепер вона вміє закохуватись в момент:
коли її обіймають, бо просто повернулись з відпустки та раді її бачити; коли вона слухає нову історію про "помідорчика" від шалено люблячої свого кота дівчинки міс позитив.
в мить, коли з нею п'ють на лавці каву і розповідають про всі митарства держслужб реєстрації якихось препаратів...
коли їй просто приносять в дарунок букет петрушки, вирощений власноруч на дачі, чи коли в її кімнаті з'являється власне "сонце" соняшників, дароване близькою людиною...
вона відкрила для себе, що ніжна добра білява дівчинка, може з пристрастю тигриці обговорювати питання політики, а мініатюрна леді з Харкова з розумом Марії Кюрі Склодовської, може бути еталоном скромності...
в неї є унікальні люди, яким їй просто подзвонити на день народження і сказати "я тебе люблю" і леді, яка вміє примусити станцювати, як Шакіра, навіть кульгавого на дві ноги.
Її ледь не вдушили вобіймах на радощах отримання першої передвесільної фотосесії, і то було кльово.
і її кожного дня смішить кумедне дівча з ластовинням, яке вміє коментувати все на світі так, що навіть серйозних дядь заганяє в кут.
а чи у кожного знайдеться друг з тілом "вбивці" та чистою душею дитини?
...вона зустріла надзвичайних людей, які готові за неї боротись...
далеко не всім щастить, як їй...
стакан наполовину повний, а не пустий...знову
завдяки їм