Різдвяне.Родинне.Меморіз.

[panjanochka]

..цей різдвяний період щоразу стає для мене моментом якогось відліку.родинного. і так чомусь вже є, що саме у цей день згадується дитинство. і Святу вечерю пам*ятається найбільше. завжди до нас сходилась уся найближча родина..ну щоб не збрехати людей тридцять, а то й більше збиралось........ось тут, певно, і слід сказати, що так у купі нас тримали прабабця та прадідусь. за них я можу безкінечно розповідати...і про те,як прабабця до останніх днів сама випікала усі пампушки-завиванці-штрудлі-маківники...фори давала ще моїй мамі))..а нам із сестричкою завжди була радість - печені лялечки із тіста, що залишилось від пампушків)))...мммм...ось, і наче зараз знову відчуваю їх запах та смак...ще теееееплих)))
..і так до прабабціних 86-ти років...ех...
..а прадідусь тер мак до куті до 96-ти...97-ме Різдво він трішки-трішки не дочекав..
от тепер думається: "ото були часи"...коляда після всього..як же  прабабця співала!!!..а прадід...!!! та й ми помагали нівроку..)

..і тепер традицій дотримуємось,але весь сум у тому, що з роками потрібно готувати менше куті, пекти менше пампушків, розкладати менше столів...ось і цього року рахували,скільки тарілок ставити - на одну менше, ніж торік...
ще й так кумедно вийшло  - зробили так багато куті...сміялись, що будемо до Великодня її доїдати))..а що робити, не звикли до малих порцій-пропорцій..

згадувати-не-перезгадувати

і доки на столі різдвяна свічка, доти й ці спогади - не просто спогади

Христос Рождається!