хочу
Крім наших звичок, фобій і залежностей у нас немає нічого справжнього й нічого вартісного.
С. Жадан
Чомусь пригадалая ця цитата, хоча сьогодні мова не про це. Зроблю собі приємність, нині поговорю про бажання. Бажання здійснюються, я знаю. Ми самі притягуємо у своє життя, все що у нас вже є і ще буде. Зараз я дуже хочу на море... До тремтіння на кінчиках пальців. Навіть не знаю, як це реалізувати, але, вірю, що Всесвіт про це потурбується. Ще я хочу татуювання. Я ще не вирішила, яке, але вже знаю, де. Мене надихнула ця фотка
Можна, звісно, сказати, що нічого особливого, але, як на мене тут дуже гарно замаскували досить-таки страшний шрам. У мене після апендициту залишився шрам, великий і негарний (зашивали в Тернополі і ще якесь ускладнення було, лежала тоді в лікарні два тижні чи навіть більше...). Власне, я ніколи ним особливо не переймалася, на пляжі буваю рідко, завжди стараюся його прикрити і маю багато речей, які викликаю у мене більше комплексів, тому на це просто не лишалося часу ;) А зараз, коли подумала, що серйозно хочу татуювання у місці, де його не будуть бачити ВСІ, вирішила, що хочу замаскувати саме цей шрам і бажано не просто приховати, а обіграти його, зробити частиною композиції. Отак-от. Кареатів, блеать.
Ще я хочу планшет. Бо це зручно.
І хочу читати в містах, де ніколи не була. Це бажання скоро втілиться, бо в кінці жовтня маю їхати в Кривий Ріг до Невиліковної.
І, в тему, пригадалося, як пили з дівчатками в гуртожитку перед тим, як їхати на "Ніч поезії і музики" і говорили про те, ким би хто хотів бути, якби міг бути ким-завгодно. Одна хотіла стати моделлю, інша акторкою... А ти? А я би так і жила. Віршами. Тусовками. В мене цього мало, тому мені цього справді бракує. Мені так в цьому комфортно, що нічого іншого (кращого?) не хочеться. Може, хотіла б покращити деякі матеріальні аспекти, але в плані того, КИМ бути, без сумніву - собою. Справжньою. Різною. Неідеальною. Неунікальною. Флегматичною. Залежною. Безмежною...