лірика. не йобана
Я сиджу на балконі з зеленим чайчиком і думаю... Я багато думаю останнім часом і не задумуся про те, чи я щаслива. Я живу. А ще у мене є... ні, не так. не "у мене є", просто є... людинка, з якою мені дуже комфортно. Це як колись казала Крапця, коли ти розумієш, що МОЖЕШ бути щасливою і з іншою людиною, але ХОЧЕШ - тільки з цією. Він мені варить каву в турці... і... це все, що я завжди хотіла. Я люблю його дитячу безпосередність, чисто овнівську впертість, здоровий егоїзм і риси, які я найбільше ціную в людях, з якими маю стосунки. Він в міру ініціативний і в той же час дає мені предостатньо особистого простору. Це людина, яку можна поставити перед фактом: "Буду в тебе через 20 хвилин" і всьо! Хочеш - бери! І це при тому, що стосункам - ТИЖНЯ НЕМА!! Неформат. Срати на суспільні норми. І це круто))
Я обожнюю підвіконня в нього на кухні, там круто курити... і писати. і триндіти. а він не любить сидіти на кухні)) я люблю з ним сперечатися. Бо ця людина розуміє, що по-перше, суперечки - це весело, це мистецтво) а по-друге, жодні мозгойобки не мають впливати на СТОСУНКИ. Вони існують для з"ясувння деяких причин-поглядів-думок, в них, як би банально це не звучало, народжується істина і це все робиться з чітким розумінням того, що людина тобі дорога і взаємне промивння мізків - такий самий нормальний буденний процес, від якого можна отримувати задоволення, як, наприклад, ранкова кава! Двоє РОЗУМНИХ людей завжди можуть знайти спільну мову!
Мені приємно ходити в його футболках... харитися на його собаку і дзвінки від мами, казати, що він егоїст... Приємно робити щось разом, будь-що, і бути в цьому абсолютно справжньою. Так буває, коли довіряєш людині і не боїшся помилятися. Так буває. Щастя в простих речах. Мені приємно, що до цієї людини можна прийти без макіяжу... Можна напитися разом тупо в гавно і це не вийде тупо!) Можна показувати одне-одному фотки колишніх і спокійно вживу говорити на будь-які теми. Правду. Як є. Коли можна не виважувати кожен свій крок щоб догодити/невиглядати дивною/відповідати очікуванням/робити так_як_треба, просто бути. Дарувати себе, щиро, безпосередньо. Отримувати від цього задоволення, не намагатися ідентифікувати багато речей, не окреслювати межі для того, що їх не потребує.
Переважно, люди довго придивляються одне до одного, поводяться обережно, не відкривають всі карти... Тут - все й одразу. Хочеш?)) Бери! ...Я знаю про нього більше, ніж про багатьох людей, з якими мала значно триваліші і стереотипно "серйозніші" відносини. Приємно знати, що він любить і робити так, як він це любить, бо речі, на які в мене нема принципових власних поглядів (тобто, коли припускаю різні варіанти) можна втілювати так, щоб обом від цього було зручно.
І ще одне. Я його розумію, а він мене відчуває. В цьому тандемі, я - інформація, він - чиста енергія. І мене це абсолютно влаштовує. Я не ідеалізую, чудово бачу всі "недоліки", але смішно називати недоліком те, що не створює тобі дискомфорту. Мені навіть важко добирати прикметники, щоб написати, що все дивовижно/ахуєнно/ідеально. Ні, не так. Просто. ВСЕ. :)
Я обожнюю підвіконня в нього на кухні, там круто курити... і писати. і триндіти. а він не любить сидіти на кухні)) я люблю з ним сперечатися. Бо ця людина розуміє, що по-перше, суперечки - це весело, це мистецтво) а по-друге, жодні мозгойобки не мають впливати на СТОСУНКИ. Вони існують для з"ясувння деяких причин-поглядів-думок, в них, як би банально це не звучало, народжується істина і це все робиться з чітким розумінням того, що людина тобі дорога і взаємне промивння мізків - такий самий нормальний буденний процес, від якого можна отримувати задоволення, як, наприклад, ранкова кава! Двоє РОЗУМНИХ людей завжди можуть знайти спільну мову!
Мені приємно ходити в його футболках... харитися на його собаку і дзвінки від мами, казати, що він егоїст... Приємно робити щось разом, будь-що, і бути в цьому абсолютно справжньою. Так буває, коли довіряєш людині і не боїшся помилятися. Так буває. Щастя в простих речах. Мені приємно, що до цієї людини можна прийти без макіяжу... Можна напитися разом тупо в гавно і це не вийде тупо!) Можна показувати одне-одному фотки колишніх і спокійно вживу говорити на будь-які теми. Правду. Як є. Коли можна не виважувати кожен свій крок щоб догодити/невиглядати дивною/відповідати очікуванням/робити так_як_треба, просто бути. Дарувати себе, щиро, безпосередньо. Отримувати від цього задоволення, не намагатися ідентифікувати багато речей, не окреслювати межі для того, що їх не потребує.
Переважно, люди довго придивляються одне до одного, поводяться обережно, не відкривають всі карти... Тут - все й одразу. Хочеш?)) Бери! ...Я знаю про нього більше, ніж про багатьох людей, з якими мала значно триваліші і стереотипно "серйозніші" відносини. Приємно знати, що він любить і робити так, як він це любить, бо речі, на які в мене нема принципових власних поглядів (тобто, коли припускаю різні варіанти) можна втілювати так, щоб обом від цього було зручно.
І ще одне. Я його розумію, а він мене відчуває. В цьому тандемі, я - інформація, він - чиста енергія. І мене це абсолютно влаштовує. Я не ідеалізую, чудово бачу всі "недоліки", але смішно називати недоліком те, що не створює тобі дискомфорту. Мені навіть важко добирати прикметники, щоб написати, що все дивовижно/ахуєнно/ідеально. Ні, не так. Просто. ВСЕ. :)