творення...
Вчора написала два вірші. Тобто, заримувала декілька рядків... У другому з них навіть був присутній процес творчості. Творення, як дива, як процесу поставання чогось із нічого... Ділюся:
Відтак, тобі хочеться вижити. Просто вижити.
Ти клацаєш мишею, слухаєш іншу музику…
І якось хотів би від світу відгородитись,
І так беззмістовно минають осінні тижні…
Ти вчишся любити: хоча б сусідського Тузика,
Тузи в рукаві… А незграбно сховав, то йди ти…
Куди не глянеш - глянець, гламур і несмак.
Куди не ступиш - ступор, параліч, кома.
Із кожної шпарини, куди невіглас рине - змія.
А хочеться уламок, але щоб свій і чесно,
Бо в нашім королівстві усе таке зникоме,
Що можна втратить легкість, сконавши позаяк.
Відтак, тобі хочеться вижити. Просто вижити.
Ти клацаєш мишею, слухаєш іншу музику…
І якось хотів би від світу відгородитись,
І так беззмістовно минають осінні тижні…
Ти вчишся любити: хоча б сусідського Тузика,
Тузи в рукаві… А незграбно сховав, то йди ти…
Куди не глянеш - глянець, гламур і несмак.
Куди не ступиш - ступор, параліч, кома.
Із кожної шпарини, куди невіглас рине - змія.
А хочеться уламок, але щоб свій і чесно,
Бо в нашім королівстві усе таке зникоме,
Що можна втратить легкість, сконавши позаяк.