Про людей і про свєрхмавп
В связі со смєною работи і появлєнієм пари нових інтєрєсов, а так же состоянієм льогкой зайобанності всякімі тєкущімі задачамі і старимі інтєрєсамі, стала чуствовать сєбя мавпою, котора питаєцця і к умним прімазацця, і от красівих нє отстать. Ітого, єсть проблєма - нада рєшєніє. Ясєн пєнь, шо така умна і начітана, як я проводя огромниє кускі жизні за бесцельним лазанєм у етіх ваших інтернетах, я нє могла нє наткнуцця на всякіє трєнінгі по лічностному развітію і тайм-менеджменти, а так же красочниє опісанія от жертв людєй, коториє, поставів пару нєхітрих опитов на сєбє, внєзапно сталі свєрхмавпами, в смислє і умні, і красіві, і всьо успєвают, єщо і остайоцця врємя на расскази о чудєсном прєображенії в бложеках і на форумах.
Конєшно же мєня обуяла завість лютая просто. В общєм, я тоже так захотєла (да і сєйчас продолжаю хотєть) і попиталась построіть свєтлоє будущєє для отдєльно взятой мєня. Начала я з кніжок, как-то оні мнє бліже. Почітала всєвозможних архангельскіх, і прочіх всякіх, с помощью которих у мєня должен бил открицця трєтій глаз жизнь моя должна била прєвратіцця в образец упорядочєнності і структурірованності на завість нємцам с іх орднунгамі. Потом, шоб усіліть ефєкт, пєрєшла на блогі очєвідцев і форуми про ето (нє про то, шо пєрвим на ум пріходіт, а про управлєніє врємєнєм).
І стоко всєго інтєрєсного і полєзного у етой сфєрє оказалося, напрімєр:
Про візуалізації: тіпо разпотроши пару-тройку журнальчіков, навирєзай картінок з голимі тьоткамі, сімволізірующіх твої желанія, собєрі коллажик і на стєну повєсь, шоб кажний дєнь глаза муляло - глядішь і збудєцця чєго, ну ілі хотя би нєордінарно квартіру украсіл.
А вот про подсчот врємєні, тіпо бєрьош з собою часи вєздє: пошол в туалєт врємя засьок, потом уже штани знімай, вишел з туалєта - запіши рєзультат, в смислє скоко врємєні процес занял, і так во всьом. В ітогє увидіш скоко врємєні зря пройобуєш, охуєєш і вибросіш часи возьмьошся за ум.
Єщо про планірованіє нєплохо. Ето почті как прі союзє молодиє інженєрскіє сємьї планіровалі: сначала купім холодільнік, потом накопім на стєнку, а потом глядіш і на жигулі очєрєдь подойдет. Вот і сєйчас такоє же, тока с учотом звєріного оскала капіталізма: сначала стану менеджером срєднєго звєна, возьму фієсту в крєдіт, потом получу пару сєртіфікатов по управлєнію проектамі і почті стану начальніком, но к етому врємєні так мєня всьо заєбьот, шо пошлю всєх нахуй, подамся у дауншифтєри і поєду автостопом встрєчать закат на Гоа.
Я уже умалчіваю о спісках, ту-ду лістах і целях на год. В общєм, много прєкрасного. (А как на етом дєньгі зарабатуют - ето что-то, аж дух захватує: трєнінгі, сємінари, кніги, спєціалізірованниє єжеднєвнікі і програмкі - тока успєвай дєньгі нєсті).
Но невдача спіткала радянського спортсмена. В смислє мєня.
Почєму-то мой організм всє умниє мислі і прійоми воспрінял как пєрєдачу "в мірє животних", тіпо посмотрєть забавно, но лічно к нєму нєпрімєнімо; і проваліл всє моі стопіцот попиток начать жизнь з чістого ліста по понєдєльнікам. А на стопіцотпєрвой заєбалась я і всьо забросіла уже самостоятєльно.
Отакая грусна історія у мєня получілась. В ітогє так і питаюсь сєсть на всє стулля одноврємєнно, но в основном оказуюсь на полу на жопє в окруженії попізженої мєбєлі (ах, какая аллєгорія получілась, жаль токо, шо рєальность от нєйо луччє нє стала).
P.S. Єслі би мєня чітало дохуя народу, я би обязатєльно спросіла: - Люді, как ви всьо успєваєтє?