Кузьма
У 1996 році якогось теплого вечора, можливо навіть на День Києва чи День молоді, ми з друганом на ім’я Зона вирішили втекти з казарми на Майдан, де проходив святковий концерт. Після вечірньої перевірки, коли всі виходи з будівлі ліцею були закриті, ми вилізли з кватирки вікна на першому поверсі (приблизно 3 метри від землі) і далі через паркан. До Майдану дістялися вже по темному і встигли почути лише одну пісню - останню. Вона називалася Війна, а співав її такий модний тоді свіжий гурт Скрябін. Я вперше побачив їх вживу тієї ночі.
Після закінчення концерту люди якось самоорганізувались грати в струмочок: пари ставали колоною, людина без пари забігала в арку і, обравши собі когось, бігла далі. Кожна пара арки могла опустити руки, аби примусити новостворену пару поцілуватися. Ми були в формі. Нас дуже, дуже радісно і від душі зупиняли.
Повернулися ми назад ближче до другої ночі. Лізли через ту саму кватирку, а зранку губи були як вареники.
В 2000 році те місце змінилося через реконстркуцію.
Рік тому на Майдані стало вже не до поцілунків.
А сьогодні вся Україна прощається з Кузьмою, який справді став культовою фігурою в українській сучасній культурі.
За останні п’ятнадцять років я його й не слухав зовсім - не той формат. Але Кузьма був одним зі стовпів нашої музики. Як боляче, що був. Як прикро і несправедливо, що саме зараз і саме так його не стало.
Але ту ніч, як і його яскраве життя, уже ніхто й ніщо не зможе змінити.
Після закінчення концерту люди якось самоорганізувались грати в струмочок: пари ставали колоною, людина без пари забігала в арку і, обравши собі когось, бігла далі. Кожна пара арки могла опустити руки, аби примусити новостворену пару поцілуватися. Ми були в формі. Нас дуже, дуже радісно і від душі зупиняли.
Повернулися ми назад ближче до другої ночі. Лізли через ту саму кватирку, а зранку губи були як вареники.
В 2000 році те місце змінилося через реконстркуцію.
Рік тому на Майдані стало вже не до поцілунків.
А сьогодні вся Україна прощається з Кузьмою, який справді став культовою фігурою в українській сучасній культурі.
За останні п’ятнадцять років я його й не слухав зовсім - не той формат. Але Кузьма був одним зі стовпів нашої музики. Як боляче, що був. Як прикро і несправедливо, що саме зараз і саме так його не стало.
Але ту ніч, як і його яскраве життя, уже ніхто й ніщо не зможе змінити.