Біля саги є дуб зелений
Шановний maksymus виклав чудовий переклад Пушкіна від 1832 року. Переклад виконав Осип Бодянський, перший публікатор Літопису самовидця.
Із „Руслана і Людмили“.
Біля саги є дуб зелений,
Із золотим він ланцюгом,
І днем і ноччю кіт учений,
Знай, ходить все собі кружком.
На праву руку йде, - співає,
На ліву - казку бормотить.
Там чудо: в північ щось гукає.
Русалка на гілках сидить.
На невідомих там доріжках
Ще видко слід якихсь звірей,
На курячих там хатка ніжках
Стоїть без вікон, без дверей.
Там гай, долина всіх лякають.
Підвечір хвилі як заграють
Об берег дикий і пустий,
Зирк - тридцять лицарів прегарних
Виходять рядом з вод тих ясних
За ними дядько їх морський.
Там королевич в мимоході
Пленя сердитого царя,
Або у ямах при народі,
Через ліси, через моря,
Глянь - відьма пре богатиря,
Або в тюрмі царевна тужить
А сірий вовк їй щиро служить.
Тут ступа з бабою-ягою
Іде, бреде сама собою.
А тут Кащей над грішми чахне,
Там руський дух, там Руссю пахне.
Там я був, і мед я дув
Край моря бачив дуб зелений,
Під ним сидів і кіт учений,
Казав казки: їх всіх я чув
Одну я знаю. Казку сюю
Тепер я вам перелицюю.Изъ „Руслана и Людмилы“.
Быля саги е дубъ зеленый
Изъ золотымъ винъ ланцюгомъ,
И днемъ и ночью котъ ученый,
Знай, ходить все собѣ кружкомъ.
На праву руку йде, - спѣвае,
На лѣву - казку бормотить.
Тамъ чудо: въ пивничь щось гукае.
Русалка на гильляхъ сыдыть.
На недовѣдомыхъ дорожкахъ
Ще выдко слидъ якихсь звѣрей,
На курячыхъ тамъ хатка нижкахь
Стоить безъ виконъ, безъ дверей.
Тамъ гай, долина всѣхъ лякають.
Пидъ вечиръ хвыли якъ заграють
Объ берегъ дикый и пустый,
Зыркъ - тридцять лыцарей пригарныхъ
Выходять рядомъ зъ водъ тѣхъ ясныхъ;
За ными дѣдько ихъ морскій.
Тамъ королевичъ въ мимоходѣ,
Плѣня сердитого царя.
Або у ямарахъ пры народѣ,
Черезъ лѣсы, черезъ моря,
Глянь - вѣдьма пре богатыря;
Або въ тюрьмѣ царевна тужыть
А сѣрый вовкъ ій щыро служить.
Тутъ ступа зъ бабою-ягою
Ыде, брыде сама собою.
А тутъ кащій надъ гришмы чахне,
Тамъ руській духъ, тамъ Русью пахне.
Тамъ я бувъ, и медъ я дувъ
Кры моря бачывъ дубъ зеленый,
Пидъ нымъ сыдѣвъ и котъ ученый,
Казавъ казки: ихъ всѣхъ я чувъ
Одну я знаю. Казку сюю
Теперъ я вамъ перелыцюю.
Із „Руслана і Людмили“.
Біля саги є дуб зелений,
Із золотим він ланцюгом,
І днем і ноччю кіт учений,
Знай, ходить все собі кружком.
На праву руку йде, - співає,
На ліву - казку бормотить.
Там чудо: в північ щось гукає.
Русалка на гілках сидить.
На невідомих там доріжках
Ще видко слід якихсь звірей,
На курячих там хатка ніжках
Стоїть без вікон, без дверей.
Там гай, долина всіх лякають.
Підвечір хвилі як заграють
Об берег дикий і пустий,
Зирк - тридцять лицарів прегарних
Виходять рядом з вод тих ясних
За ними дядько їх морський.
Там королевич в мимоході
Пленя сердитого царя,
Або у ямах при народі,
Через ліси, через моря,
Глянь - відьма пре богатиря,
Або в тюрмі царевна тужить
А сірий вовк їй щиро служить.
Тут ступа з бабою-ягою
Іде, бреде сама собою.
А тут Кащей над грішми чахне,
Там руський дух, там Руссю пахне.
Там я був, і мед я дув
Край моря бачив дуб зелений,
Під ним сидів і кіт учений,
Казав казки: їх всіх я чув
Одну я знаю. Казку сюю
Тепер я вам перелицюю.Изъ „Руслана и Людмилы“.
Быля саги е дубъ зеленый
Изъ золотымъ винъ ланцюгомъ,
И днемъ и ночью котъ ученый,
Знай, ходить все собѣ кружкомъ.
На праву руку йде, - спѣвае,
На лѣву - казку бормотить.
Тамъ чудо: въ пивничь щось гукае.
Русалка на гильляхъ сыдыть.
На недовѣдомыхъ дорожкахъ
Ще выдко слидъ якихсь звѣрей,
На курячыхъ тамъ хатка нижкахь
Стоить безъ виконъ, безъ дверей.
Тамъ гай, долина всѣхъ лякають.
Пидъ вечиръ хвыли якъ заграють
Объ берегъ дикый и пустый,
Зыркъ - тридцять лыцарей пригарныхъ
Выходять рядомъ зъ водъ тѣхъ ясныхъ;
За ными дѣдько ихъ морскій.
Тамъ королевичъ въ мимоходѣ,
Плѣня сердитого царя.
Або у ямарахъ пры народѣ,
Черезъ лѣсы, черезъ моря,
Глянь - вѣдьма пре богатыря;
Або въ тюрьмѣ царевна тужыть
А сѣрый вовкъ ій щыро служить.
Тутъ ступа зъ бабою-ягою
Ыде, брыде сама собою.
А тутъ кащій надъ гришмы чахне,
Тамъ руській духъ, тамъ Русью пахне.
Тамъ я бувъ, и медъ я дувъ
Кры моря бачывъ дубъ зеленый,
Пидъ нымъ сыдѣвъ и котъ ученый,
Казавъ казки: ихъ всѣхъ я чувъ
Одну я знаю. Казку сюю
Теперъ я вамъ перелыцюю.