Шагане ти моя, Шагане...
Прекрасний вірш, пам'ятаю як ми вчили його на другому чи третьму курсі ліцею. Він дуже вразив мене тоді оригінальною структурою і разом з тим простотою, чутливістю.
Ще був якийсь ромбоподібний вірш, теж дуже цікавий, але з нього і рядка не пригадаю. Може і не Єсенінський, до речі.
Власне, Шагане і... посередній її переклад із втратою значної частини зв'язків. Добре хоч такий є. Можна буде якось повправлятись аби довести можливість кращого...
Шагане ти моя, Шагане!
Може, тим, що я півночі житель,
Я тобі заспіваю про жито,
Що при місяці хвилі жене.
Шагане ти моя, Шагане!
Може, тим, що я півночі житель,
Що там ночі ясніші в сто раз,
Хоч який мальовничий Шираз,
Та що гірша Рязань - не кажи ти.
Може, тим, що я півночі житель.
Я тобі заспіваю про жито -
Це від нього мій чуб золотий,
Скільки хочеш круг пальця обвий,
Я від болю не буду тужити.
Я тобі заспіваю про жито.
Що при місяці хвилі жене -
З моїх кучерів ти здогадайся.
Люба, хочеш - жартуй, усміхайся,
Та не згадуй про жито хмільне,
Що при місяці хвилі жене!
Шагане ти моя, Шагане!
Там, на півночі, дівчина гожа,
Що на тебе точнісінько схожа,
Може, згадує зараз мене...
Шагане ти моя, Шагане!Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Потому, что я с севера, что ли,
Я готов рассказать тебе поле,
Про волнистую рожь при луне.
Шаганэ ты моя, Шаганэ.
Потому, что я с севера, что ли,
Что луна там огромней в сто раз,
Как бы ни был красив Шираз,
Он не лучше рязанских раздолий.
Потому, что я с севера, что ли.
Я готов рассказать тебе поле,
Эти волосы взял я у ржи,
Если хочешь, на палец вяжи -
Я нисколько не чувствую боли.
Я готов рассказать тебе поле.
Про волнистую рожь при луне
По кудрям ты моим догадайся.
Дорогая, шути, улыбайся,
Не буди только память во мне
Про волнистую рожь при луне.
Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Там, на севере, девушка тоже,
На тебя она страшно похожа,
Может, думает обо мне...
Шаганэ ты моя, Шаганэ.
Ще був якийсь ромбоподібний вірш, теж дуже цікавий, але з нього і рядка не пригадаю. Може і не Єсенінський, до речі.
Власне, Шагане і... посередній її переклад із втратою значної частини зв'язків. Добре хоч такий є. Можна буде якось повправлятись аби довести можливість кращого...
Шагане ти моя, Шагане!
Може, тим, що я півночі житель,
Я тобі заспіваю про жито,
Що при місяці хвилі жене.
Шагане ти моя, Шагане!
Може, тим, що я півночі житель,
Що там ночі ясніші в сто раз,
Хоч який мальовничий Шираз,
Та що гірша Рязань - не кажи ти.
Може, тим, що я півночі житель.
Я тобі заспіваю про жито -
Це від нього мій чуб золотий,
Скільки хочеш круг пальця обвий,
Я від болю не буду тужити.
Я тобі заспіваю про жито.
Що при місяці хвилі жене -
З моїх кучерів ти здогадайся.
Люба, хочеш - жартуй, усміхайся,
Та не згадуй про жито хмільне,
Що при місяці хвилі жене!
Шагане ти моя, Шагане!
Там, на півночі, дівчина гожа,
Що на тебе точнісінько схожа,
Може, згадує зараз мене...
Шагане ти моя, Шагане!Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Потому, что я с севера, что ли,
Я готов рассказать тебе поле,
Про волнистую рожь при луне.
Шаганэ ты моя, Шаганэ.
Потому, что я с севера, что ли,
Что луна там огромней в сто раз,
Как бы ни был красив Шираз,
Он не лучше рязанских раздолий.
Потому, что я с севера, что ли.
Я готов рассказать тебе поле,
Эти волосы взял я у ржи,
Если хочешь, на палец вяжи -
Я нисколько не чувствую боли.
Я готов рассказать тебе поле.
Про волнистую рожь при луне
По кудрям ты моим догадайся.
Дорогая, шути, улыбайся,
Не буди только память во мне
Про волнистую рожь при луне.
Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Там, на севере, девушка тоже,
На тебя она страшно похожа,
Может, думает обо мне...
Шаганэ ты моя, Шаганэ.