Думки часом справді матеріялізуються. От, приміром, писав я таке сім років тому (ну, так, радикально, але прошу зважити на час та зовсім інші обставини):
"...А я таки хотел бы увидеть один памятник Григорьевичу (снеся предварительно пару тыщ по всей Украине) - не усатого дядьки в рагульской шапке (этот канонический имидж он выдумал себе сам), а
(
Read more... )
Comments 6
Reply
Але загалом скільки таких з 1200 ?
Reply
Другий в Пітєрсбурху, а перший у Полтаві, про який вірш є
Діти мої діти
Що ви наробили
На грузинську дупу(з вірша слів не викинути)
Мене посадили
Справа у тому, що спочатку, кажуть, хотіли пам'ятник Сталіну робити, але несклалося, вирішили Григоровича зваяти.
Reply
у нас що, більше нема, кому ставити
Reply
Але маєте розуміти особливість Берегова, статус його української громади, яка й зараз по суті є меншиною в місті і точно меншина в районі. Відтак, Шевченком українці "застовбили" тут свою присутність. Цікаво, що 2/3 грошей на пам"ятник дала Угорщина. Як це розцінювати? А нехай кожен думає своє.
В майбутньому треба буде робити пам"ятники українцям, прямо пов"язаним з Берегово - досліднику-етнографу-літератору Потушняку, наприклад. Але зараз, повторюсь, був потрібен Шевченко, і вийшло вдало, я вважаю. Тим паче, що пам"ятників в Берегові взагалі вкрай мало, повноцінних всього 2 - Петефі і Шевченко, + кілька погрудь та багато дошок.
Reply
Reply
Leave a comment