Ґрут: психоделічний напій
З книги "Пиво і філософія. Невивчене пиво не варто пити", упорядник Д. Гейлз, Київ, 2010 р. (збірка статей)
Уривок статті "Пиво і пізнання. Мед натхнення" (автор - Теодор Шик).
Ґрут: психоделічний напій
Пиво звичайно не породжує таких видив, як мескалін. Можливо, воно не так широко відкриває редукційний клапан. Проте пиво не завжди було таким психологічно приборканим, як сьогодні. Аж до XV ст. європейські пива містили всі різновиди трав, які впливають на психіку, як-от мирт, деревій, розмарин, полин, ягоди ялівцю, імбир, мускатний горіх i цинамон. Відомі як gruit ale, або для стислості gruit, ті напої були «вкрай інтоксикаційними - наркотичними, сексуально-збудливими і психотропними засобами, коли їх споживали в достатній кількості». Дуже важко не згадати про них.
Ґрут був добірним пивом у Європі понад тисячу років. Його почали заміняти хмелевим напоєм - тим, що ми називаємо тепер пивом,- десь у XV ст., і не тому, що з'ясували, що хміль - кращий консерватор, а тому, що виробництво ґруту перебувало під суворим контролем католицької церкви. У багатьох частинах Європи виробники ґруту мали купувати свої трави в монастирях, які мали офіційні ліцензії, тобто церква мала реальну монополію на виробництво пива. Хміль не входив до ґрутової суміші трав, тож виробники хмелевого пива не платили податку за ґрут.
Хміль справляє набагато менший вплив на психіку, ніж трави, які клали в ґрут. На думку Бюнера*, «хміль має дві особливості, якими він дуже відрізняється від трав, що їх він замінив. Хміль наганяє на питця дрімоту і зменшує сексуальне бажання - і тут він абсолютно протилежний іншим травам, які брали для пива, а надто травам, з яких варили грут».
Оскільки хміль містить хімічні речовини, подібні структурою до жіночого гормону естрогену, надмірне споживання пива може призвести до нездатності здійснити статевий акт, яка є наслідком неспроможності підтримувати ерекцію.
Дехто вважає, що занепад ґруту був тісно пов'язаний із протестантською Реформацією. У ХІV-ХV ст. чимало європейців почали скрива поглядати на пишноту і гедонізм, характерні для життя багатьох церковних ієрархів. Їхнє сприяння поширенню вкрай п'янкого ґруту стало символом їхнього занепадництва. Отже, виробництво і споживання хмелевого пива не тільки підточувало фінансову могутність церкви, а й захищало від її порочності.
Бюнер писав: "Історичні документи свідчать, що заміна інших трав хмелем відображувала передусім протестантське невдоволення «наркотиками» і католицькою церквою, яке узгоджувалося з прагненням торгівців-конкурентів ліквідувати монополію і збільшити свої прибутки». Тож рух за хмелеве пиво частково був боротьбою з наркотиками. Ухвалення 1516 р. німецьких законів про чистоту пива, які приписали застосування хмелю, було своєрідною формою «сухого закону», подібного до ухваленого американським Конгресом 1919 р."
* - Стівен Геррод Бюнер, автор книги "Священні і зварені на травах цілющі пива" (1998 р.)
Те ж саме - російською (колись переклав, тож не пропадати?):
Из книги "Пиво і філософія. Невивчене пиво не варто пити"
("Пиво и философия. Неизученное пиво не стоит пить"), составитель Д. Гейлз, Киев, 2010 г. (сборник статей)
Отрывок статьи "Пиво и познание. Мёд вдохновения" (автор - Теодор Шик).
Грут*: психоделический напиток
Пиво обычно не порождает таких видений, как мескалин. Возможно, оно не так широко открывает редукционный клапан. Однако пиво не всегда было таким психологически укрощенным, как сегодня. Вплоть до XV в. европейские пива содержали все виды трав, которые влияют на психику, например мирт, тысячелистник, розмарин, полынь, ягоды можжевельника, имбирь, мускатный орех и корица**.
Известные как gruit ale, или для краткости gruit, те напитки были «крайне интоксикационными - наркотическими, сексуально возбуждающими и психотропными средствами, когда их употребляли в достаточном количестве». Очень трудно не упомянуть о них.
Грут был отборным пивом в Европе более тысячи лет. Его начали заменять хмельным напитком - тем, что мы называем теперь пивом, - где-то в XV в. И не потому, что выяснили, что хмель - лучший консерватор, а потому, что производство грута находилось под строгим контролем католической церкви. Во многих частях Европы производители грута были вынуждены покупать свои травы в монастырях, которые имели официальные лицензии, то есть церковь имела реальную монополию на производство пива. Хмель не входил в грутовую смесь трав, поэтому производители хмелевого пива не платили налога за грут.
Хмель оказывает гораздо меньшее влияние на психику, чем травы, которые клали в грут. По мнению Бюнера***, «хмель имеет две особенности, которыми он очень отличается от тех трав, что он заменил. Хмель нагоняет на пьющего дремоту и уменьшает сексуальное желание - и тут он совершенно противоположен другим травам, бравшимся для пива, а особенно травам, из которых варили грут».
Поскольку хмель содержит химические вещества, подобные структурой женскому гормону эстрогену, чрезмерное потребление пива может привести к неспособности совершить половой акт, который является следствием неспособности поддерживать эрекцию.
Некоторые считают, что упадок грута был тесно связан с протестантской Реформацией. В ХIV-ХV вв. многие европейцы начали искоса поглядывать на пышность и гедонизм, характерные для жизни многих церковных иерархов. Их содействие распространению крайне крепкого грута стало символом их упадочничества. Следовательно, производство и потребление хмелевого пива не только подтачивало финансовую мощь церкви, но и защищало от ее порочности.
Бюнер писал: "Исторические документы свидетельствуют, что замена других трав хмелем отражала прежде всего протестантское недовольство «наркотиками» и католической церковью, которое согласовывалось со стремлением торговцев-конкурентов ликвидировать монополию и увеличить свои доходы». Поэтому движение за хмелевое пиво частично было борьбой с наркотиками. Принятие в 1516 году немецких законов о чистоте пива, которые приписали применение хмеля, было своеобразной формой «сухого закона», подобного принятому американским Конгрессом в 1919-м."
* - в "Википедии" фигурирует название "грюйт".
** - согласно статьи в "Википедии", "...в состав грюйта входили растительные компоненты, обладающие тонизирующим, лёгким наркотическим и афродизиакальным действиями: мирт, полынь, тысячелистник, вереск, багульник. Добавлялись также ароматические добавки и специи, состав которых мог разниться: ягоды можжевельника, еловая смола, имбирь, тмин, анис, мускатный орех, корица и т.п.)"
*** - Стивен Геррод Бюнер, автор книги "Священные и сваренные на травах целительные пива" (1998 г.)
Уривок статті "Пиво і пізнання. Мед натхнення" (автор - Теодор Шик).
Ґрут: психоделічний напій
Пиво звичайно не породжує таких видив, як мескалін. Можливо, воно не так широко відкриває редукційний клапан. Проте пиво не завжди було таким психологічно приборканим, як сьогодні. Аж до XV ст. європейські пива містили всі різновиди трав, які впливають на психіку, як-от мирт, деревій, розмарин, полин, ягоди ялівцю, імбир, мускатний горіх i цинамон. Відомі як gruit ale, або для стислості gruit, ті напої були «вкрай інтоксикаційними - наркотичними, сексуально-збудливими і психотропними засобами, коли їх споживали в достатній кількості». Дуже важко не згадати про них.
Ґрут був добірним пивом у Європі понад тисячу років. Його почали заміняти хмелевим напоєм - тим, що ми називаємо тепер пивом,- десь у XV ст., і не тому, що з'ясували, що хміль - кращий консерватор, а тому, що виробництво ґруту перебувало під суворим контролем католицької церкви. У багатьох частинах Європи виробники ґруту мали купувати свої трави в монастирях, які мали офіційні ліцензії, тобто церква мала реальну монополію на виробництво пива. Хміль не входив до ґрутової суміші трав, тож виробники хмелевого пива не платили податку за ґрут.
Хміль справляє набагато менший вплив на психіку, ніж трави, які клали в ґрут. На думку Бюнера*, «хміль має дві особливості, якими він дуже відрізняється від трав, що їх він замінив. Хміль наганяє на питця дрімоту і зменшує сексуальне бажання - і тут він абсолютно протилежний іншим травам, які брали для пива, а надто травам, з яких варили грут».
Оскільки хміль містить хімічні речовини, подібні структурою до жіночого гормону естрогену, надмірне споживання пива може призвести до нездатності здійснити статевий акт, яка є наслідком неспроможності підтримувати ерекцію.
Дехто вважає, що занепад ґруту був тісно пов'язаний із протестантською Реформацією. У ХІV-ХV ст. чимало європейців почали скрива поглядати на пишноту і гедонізм, характерні для життя багатьох церковних ієрархів. Їхнє сприяння поширенню вкрай п'янкого ґруту стало символом їхнього занепадництва. Отже, виробництво і споживання хмелевого пива не тільки підточувало фінансову могутність церкви, а й захищало від її порочності.
Бюнер писав: "Історичні документи свідчать, що заміна інших трав хмелем відображувала передусім протестантське невдоволення «наркотиками» і католицькою церквою, яке узгоджувалося з прагненням торгівців-конкурентів ліквідувати монополію і збільшити свої прибутки». Тож рух за хмелеве пиво частково був боротьбою з наркотиками. Ухвалення 1516 р. німецьких законів про чистоту пива, які приписали застосування хмелю, було своєрідною формою «сухого закону», подібного до ухваленого американським Конгресом 1919 р."
* - Стівен Геррод Бюнер, автор книги "Священні і зварені на травах цілющі пива" (1998 р.)
Те ж саме - російською (колись переклав, тож не пропадати?):
Из книги "Пиво і філософія. Невивчене пиво не варто пити"
("Пиво и философия. Неизученное пиво не стоит пить"), составитель Д. Гейлз, Киев, 2010 г. (сборник статей)
Отрывок статьи "Пиво и познание. Мёд вдохновения" (автор - Теодор Шик).
Грут*: психоделический напиток
Пиво обычно не порождает таких видений, как мескалин. Возможно, оно не так широко открывает редукционный клапан. Однако пиво не всегда было таким психологически укрощенным, как сегодня. Вплоть до XV в. европейские пива содержали все виды трав, которые влияют на психику, например мирт, тысячелистник, розмарин, полынь, ягоды можжевельника, имбирь, мускатный орех и корица**.
Известные как gruit ale, или для краткости gruit, те напитки были «крайне интоксикационными - наркотическими, сексуально возбуждающими и психотропными средствами, когда их употребляли в достаточном количестве». Очень трудно не упомянуть о них.
Грут был отборным пивом в Европе более тысячи лет. Его начали заменять хмельным напитком - тем, что мы называем теперь пивом, - где-то в XV в. И не потому, что выяснили, что хмель - лучший консерватор, а потому, что производство грута находилось под строгим контролем католической церкви. Во многих частях Европы производители грута были вынуждены покупать свои травы в монастырях, которые имели официальные лицензии, то есть церковь имела реальную монополию на производство пива. Хмель не входил в грутовую смесь трав, поэтому производители хмелевого пива не платили налога за грут.
Хмель оказывает гораздо меньшее влияние на психику, чем травы, которые клали в грут. По мнению Бюнера***, «хмель имеет две особенности, которыми он очень отличается от тех трав, что он заменил. Хмель нагоняет на пьющего дремоту и уменьшает сексуальное желание - и тут он совершенно противоположен другим травам, бравшимся для пива, а особенно травам, из которых варили грут».
Поскольку хмель содержит химические вещества, подобные структурой женскому гормону эстрогену, чрезмерное потребление пива может привести к неспособности совершить половой акт, который является следствием неспособности поддерживать эрекцию.
Некоторые считают, что упадок грута был тесно связан с протестантской Реформацией. В ХIV-ХV вв. многие европейцы начали искоса поглядывать на пышность и гедонизм, характерные для жизни многих церковных иерархов. Их содействие распространению крайне крепкого грута стало символом их упадочничества. Следовательно, производство и потребление хмелевого пива не только подтачивало финансовую мощь церкви, но и защищало от ее порочности.
Бюнер писал: "Исторические документы свидетельствуют, что замена других трав хмелем отражала прежде всего протестантское недовольство «наркотиками» и католической церковью, которое согласовывалось со стремлением торговцев-конкурентов ликвидировать монополию и увеличить свои доходы». Поэтому движение за хмелевое пиво частично было борьбой с наркотиками. Принятие в 1516 году немецких законов о чистоте пива, которые приписали применение хмеля, было своеобразной формой «сухого закона», подобного принятому американским Конгрессом в 1919-м."
* - в "Википедии" фигурирует название "грюйт".
** - согласно статьи в "Википедии", "...в состав грюйта входили растительные компоненты, обладающие тонизирующим, лёгким наркотическим и афродизиакальным действиями: мирт, полынь, тысячелистник, вереск, багульник. Добавлялись также ароматические добавки и специи, состав которых мог разниться: ягоды можжевельника, еловая смола, имбирь, тмин, анис, мускатный орех, корица и т.п.)"
*** - Стивен Геррод Бюнер, автор книги "Священные и сваренные на травах целительные пива" (1998 г.)