старое, вспомнилось

[paganos]

Попід небом зі свинця
Понад степом без кінця
Восени, між мертвих трав
Він зустрів віч-на-віч страх...
Той овів його постоли,
Той потяг його додолу
Той пожер, як вовк, надію,
Скинув зброю - най ржавіє...

Вихором примарних птах
Закружив вкруг нього страх
Та і вирвав з грудей серце
В того неба на очах.

Серпень, тихо степ горить
Небом розповзлась блакить,
Вітер грає на кістках
У того, що бачив страх.