Сто дней благодарности. День шестидесятый
Теплий хліб
Колись давно-давно сонце в якийсь з днів замріялося і затрималося в зеніті трошки довше, ніж завжди. В той день на світ з'явились такі жінки, як вона -прикрашені веснянками, довгокосі, тонкі, як промінь сонця і такі ж теплі.
Про таких, як вона, французи кажуть "bon comme le bon pain", добра, як добрий хліб. І вчора, частуючи нас теплим хлібом на молочній фермі - з кислим молоком, кефіром або йогуртом, припрошуючи до свого власноруч зібраного та створеного з листя смородини, трав та ягід чаю вона була схожа на старійшину давнього трипільського роду, таку юну, але вже таку мудру.
Біля таких, як вона не треба багато слів - їх можна їсти, ними можна смакувати, як скоринкою теплого хліба, як парним молоком, як теплим чаєм з рідних трав.
Кажуть, вона вміє готувати трипільський борщ, такий, як готували наші пращури тисячі років тому. Сама ж вона із захватом розповідає, який панір вони роблять у мами в селі - і в цей час на її руках дрімає солодко молодший син Дар. А старша донька тихенько грається неподалік з іншими дітьми.
Завдяки їй я тепер знаю, що і у нас, на Вінниччині існують блакитні океани екопідприємництва і що тут живуть щасливі корови.
Що коні вміють посміхатись, а взимку ця земля також може бути прекрасною і гостинною.
Пошепки, як річка, що перетинає моє місце сили - Немирівське городище - вона розповідає, як важливо передати дітям у спадок незруйновану землю, як виховати у них найголовніше - повагу та любов до праці, до звичайної фізичної праці на найродючішій у світі землі.
Гнучко, невпинно та лагідно вона піклується про усіх, хто поїхав з нами у невеличку подорож. Тихо, сумирно та з любов'ю робить вона звичайні і водночас древньовиткані жіночі рухи - пригорнути, погладити, оповити та втримати в полі зору тих, хто поряд.
Я дивлюсь на неї, а мені ввижається гарячий полудень, коли сонце трохи замріялось в зеніті, заслухавшись жайвіра...Замріялось і задивилось на траву, що плинно колишеться на дні безіменної річки, яка входить і виходить через Змієві Вали древнього міста, яким правили жінки.
Колись давно-давно сонце в якийсь з днів замріялося і затрималося в зеніті трошки довше, ніж завжди. В той день на світ з'явились такі жінки, як вона -прикрашені веснянками, довгокосі, тонкі, як промінь сонця і такі ж теплі.
Про таких, як вона, французи кажуть "bon comme le bon pain", добра, як добрий хліб. І вчора, частуючи нас теплим хлібом на молочній фермі - з кислим молоком, кефіром або йогуртом, припрошуючи до свого власноруч зібраного та створеного з листя смородини, трав та ягід чаю вона була схожа на старійшину давнього трипільського роду, таку юну, але вже таку мудру.
Біля таких, як вона не треба багато слів - їх можна їсти, ними можна смакувати, як скоринкою теплого хліба, як парним молоком, як теплим чаєм з рідних трав.
Кажуть, вона вміє готувати трипільський борщ, такий, як готували наші пращури тисячі років тому. Сама ж вона із захватом розповідає, який панір вони роблять у мами в селі - і в цей час на її руках дрімає солодко молодший син Дар. А старша донька тихенько грається неподалік з іншими дітьми.
Завдяки їй я тепер знаю, що і у нас, на Вінниччині існують блакитні океани екопідприємництва і що тут живуть щасливі корови.
Що коні вміють посміхатись, а взимку ця земля також може бути прекрасною і гостинною.
Пошепки, як річка, що перетинає моє місце сили - Немирівське городище - вона розповідає, як важливо передати дітям у спадок незруйновану землю, як виховати у них найголовніше - повагу та любов до праці, до звичайної фізичної праці на найродючішій у світі землі.
Гнучко, невпинно та лагідно вона піклується про усіх, хто поїхав з нами у невеличку подорож. Тихо, сумирно та з любов'ю робить вона звичайні і водночас древньовиткані жіночі рухи - пригорнути, погладити, оповити та втримати в полі зору тих, хто поряд.
Я дивлюсь на неї, а мені ввижається гарячий полудень, коли сонце трохи замріялось в зеніті, заслухавшись жайвіра...Замріялось і задивилось на траву, що плинно колишеться на дні безіменної річки, яка входить і виходить через Змієві Вали древнього міста, яким правили жінки.