Бєлиє дарогі Сукачьова
Ага, було і в мене таке. Пам’ятаю себе малого, закутаного у теплий коричневий шаль... як мене мама ввечері на санках тягнула від баби. Сільська вулиця, купи снігу, темно. І це знову було то маленьке щастя. Я мав деесь тоді років 4-5, не більше, мама молода і весела. А ще, пригадую, коли я вже був пацаном, у мого друга в сусідньому селі помер дід. Ми пішли у вже порожню хату, щось там сиділи. говорили, випивали... була зима. потім знайшли банку з-під розчинної кави, а вона від сирості збилася докупи. Закип’ятили води і в тій банці два малолітні дебіли зробили собі кави. Потім брели кучугурами вночі додому -- п’яні і щасливі, а у мене від того кофеїну серце так калатало, що думав з грудей вилізе...